Войток Григорій Андрійович

Премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» Григорій Андрійович Войток (народився 19 січня 1952 в селі Осовець Бобровицького району Чернігівської області) — український журналіст і письменник.

Войток Григорій Андрійович
Народився 19 січня 1952(1952-01-19) (70 років)
Осовець, Бобровицький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність письменник, журналіст
Alma mater Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Членство Спілка журналістів СРСР і Національна спілка журналістів України

Освіта

В 1967 році закінчив Осовецьку восьмирічку, а в 1969 — Озерянську середню школу.

Без відриву від роботи одержав диплом журналіста в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка і диплом юриста з відзнакою Бобровицького радгоспу-технікуму.

Трудова діяльність і творчість

Працював у місцевому колгоспі і кількох підприємствах райцентру.

Був робсількором районної газети «Жовтнева зоря». В 1983 році прийнятий на постійну роботу — кореспондентом цієї газети. Через два місяці очолив сільськогосподарський відділ редакції, потім був призначений заступником редактора.

Публікувався в обласних газетах, а також республіканських — «Радянська Україна» і «Молодь України».

В 1998 році заснував і очолив ТОВ "Телерадіокомпанія «Обрій» у м. Бобровиця Чернігівської області. В березні 1999 року вперше вийшли в ефір.

У 2012 опублікував книжку «Тернистий шлях благолодної справи» — про Майнівський (потім Бобровицький) зооветеринарний технікум[1].

В 2016 роман Григорія Войтка «Безбатченки» вийшов друком у чернігівському видавництві "ПАТ "ПВК «Десна».[2][3]. Презентація роману відбулася 9 квітня 2016 в Києві[4].

У 2018 році Журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» нагородило цією престижною відзнакою заступника генерального директора ТОВ «Земля і воля» Григорія Андрійовича Войтка — за плідну багаторічну діяльність в галузі літератури і публіцистики.

У 2019 році побачило світ нове видання — «Безбатченки. Книга II». У дилогії досліджується подальша доля безбатченків післявоєнної доби і «байстрюків від влади», котрі уособлюють собою справді національну наволоч — бездушну в своєму маніакальному прагненні наживи, цинічну та продажну; заздрісно-малоосвічених людців, лихих казнокрадів, доморощених «яничарів».

Громадська діяльність

Обирався на громадських засадах головою райкому профспілки працівників культури, куди входила профспілкова організація редакції газети.

В 1986 році був прийнятий у Спілку журналістів СРСР. Нині — член Національної спілки журналістів України.

Відзнаки

За журналістську роботу нагороджений срібною і бронзовою медалями ВДНГ СРСР, почесними знаками ВДНГ УРСР, Золотою медаллю української журналістики.

Лауреат ХІ Міжнародного фестивалю журналістів «Золотий передзвін Придесення» в номінації «Найкращий керівник електронних ЗМІ» (2011)[5]

Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2018).

Примітки
  1. Надія Фурса: Пам'ятник благородній справі / «Чернігівщина» № 24 від 14 червня 2012.
  2. Зустрічайте нову українську книгу
  3. Тетяна Череп-Пероганич (30 березня 2016). Роман Григорія Войтка «Безбатченки» - урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки. Книгобачення.
  4. «Безбатченки» Григорія Войтка презентовано в столиці
  5. Вшановано лауреатів Міжнародного фестивалю журналістів «Золотий передзвін Придесення». Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 17 червня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.