Войцех Бартош Ґловацький

Во́йцех Ба́ртош (1794 року отримав прізвище Ґлова́цький; пол. Wojciech Bartosz Głowacki; бл. 1751, Жендовиці — 1794, Кельці) — польський селянин, косинер часів повстання Костюшка 1794 року, хорунжий краківських ґренадерів.

Пам'ятник Ґловацькому у Львові
Войцех Бартош Ґловацький
пол. Wojciech Bartosz Głowacki
Народився 1758[1]
Жендовіце, Ґміна Конюша, Прошовицький повіт, Малопольське воєводство, Польща або Закшув, Ґміна Скальбмеж, Казімерський повіт, Свентокшиське воєводство, Польща
Помер 9 червня 1794(1794-06-09)
Кельці, Польща
Країна  Річ Посполита
Діяльність інженер-будівельник
Учасник Повстання Костюшка

Брав участь у повстанні Костюшка 1794 року, у битві під Раславцями 4 квітня 1794 року відзначився великою мужністю (здобув російську гармату), за що отримав звання хорунжого та прізвище Ґловацький. 6 червня 1794 року Бартоша смертельно поранили в битві під Щекоцинами, помер і був похований у Кельцях.

Після поразки повстання став символом хоробрості та мужності.

1906 року у Львові наприкінці вулиці Личаківської — в Личаківського парку встановили пам'ятник Бартошу Ґловацькому. Він є останньою працею Юліана Марковського, який через смерть не встиг його завершити (замість нього це зробив Григорій Кузневич)[2].

Примітки
  1. MAK
  2. Проєкт «Міський медіаархів»: пам'ятник Бартошу Ґловацькому. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 17 січня 2022.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.