Войцех Бартош Ґловацький
Во́йцех Ба́ртош (1794 року отримав прізвище Ґлова́цький; пол. Wojciech Bartosz Głowacki; бл. 1751, Жендовиці — 1794, Кельці) — польський селянин, косинер часів повстання Костюшка 1794 року, хорунжий краківських ґренадерів.
![](../I/%D0%9B%D1%8B%D1%87%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%93%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg.webp)
Войцех Бартош Ґловацький | |
---|---|
пол. Wojciech Bartosz Głowacki | |
![]() | |
Народився |
1758[1] Жендовіце, Ґміна Конюша, Прошовицький повіт, Малопольське воєводство, Польща або Закшув, Ґміна Скальбмеж, Казімерський повіт, Свентокшиське воєводство, Польща |
Помер |
9 червня 1794 Кельці, Польща |
Країна |
![]() |
Діяльність | інженер-будівельник |
Учасник | Повстання Костюшка |
Брав участь у повстанні Костюшка 1794 року, у битві під Раславцями 4 квітня 1794 року відзначився великою мужністю (здобув російську гармату), за що отримав звання хорунжого та прізвище Ґловацький. 6 червня 1794 року Бартоша смертельно поранили в битві під Щекоцинами, помер і був похований у Кельцях.
Після поразки повстання став символом хоробрості та мужності.
1906 року у Львові наприкінці вулиці Личаківської — в Личаківського парку встановили пам'ятник Бартошу Ґловацькому. Він є останньою працею Юліана Марковського, який через смерть не встиг його завершити (замість нього це зробив Григорій Кузневич)[2].
Примітки
- MAK
- Проєкт «Міський медіаархів»: пам'ятник Бартошу Ґловацькому. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 17 січня 2022.