Личаківський парк

Лича́ківський парк — парк у Личаківському районі Львова, пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення (з 1984). Розташований на розі вулиць Личаківською та Пасічної, у північно-східній частині Львова. Назва походить від місцевості Личаків, яка розташована поруч.

Личаківський парк
У нижній частині парку
49°50′06″ пн. ш. 24°04′02″ сх. д.
Тип громадський парк
Статус пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення
Відкрито 1894 р.
Площа 12,36 га
Розташування  Україна
м. Львів,
Личаків
Личаківський парк
Личаківський парк (Львів)
 Личаківський парк у Вікісховищі

Історія

У середині XIX століття за Личаківською рогаткою, що на той час визначала, міську межу, був пустир. На ньому у 1883 році за проєктом львівського садівника (інспектора міських плантацій) Арнольда Рьорінга було закладено парк площею 6 га. Личаківський парк був влаштований в регулярному стилі. Були засипані піщані і глиняні кар'єри, розбиті доріжки, що йдуть по периметру парку — біля вулиць Личаківської і Пасічної та звиваються на схилах розлогих ярів. У Личаківському парку були висаджені тоді сосну чорну, смереку, клен, липа та березу. Офіційно парк відкрито 1892 року. Його узгір'я від 1894 року стало одним з місць відпочинку львів'ян[1].

За радянських часів Личаківський парк розширено завдяки залісненню пустирів поблизу Пагорбу Слави. Нині його площа становить 12,36 га[2]. Також у парку зростають каштан, явір, ялина та ясен. У парку є декілька оглядових майданчиків. Особливо зручний розташований біля пам'ятника[3] польському національному героєві Войцеху Бартошу Гловацькому (скульптор Григорій Кузневич), встановленому ще 1905 року над крутих схилах з боку вулиці Личаківської[4]. Звідти відкривається гарний вигляд, як на саму вулицю Личаківську, так й на зелені горби музею народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького. У західній частині Личаківський парк переходить у «стадіон Скіф», на півдні межує з комплексно-спортивною базою Львівського державного університету фізичної культури[4] та зливається із зеленню військового меморіалу «Пагорб Слави»[3], закладеного 1915 року як військовий цвинтар російських військовиків, що загинули або були поранені і померли у шпиталях після Галицької битви 1914 року. Після другої світової війни, упродовж 1945—1958 років цей військовий меморіал був реконструйований та розширений і став відомим як «Пагорб Слави»[5].

Поблизу кінцевою зупинки трамвайного маршруту № 2 розташована ділянка з насадженнями, що складається на 90% із сосни чорної та ялини європейської. На решті території зростають граб звичайний, в'яз шорсткий, робінія звичайна[3].

у 1931—1934 роках на прилеглій до парку ділянці за проєктом архітектора Тадеуша Обмінського споруджений костел Матері Божої Остробрамської (нині — церква Покрову Пресвятої Богородиці)[6].

Галерея

Примітки
  1. Кучерявий, 2008, с. 112.
  2. Личаківський парк - leopolis.name (укр.). Процитовано 26 листопада 2021.
  3. Кучерявий, 2008, с. 113.
  4. Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Личаківська — Личаківський парк. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 2 січня 2021.
  5. Софія Легін (14 липня 2017). Пагорб Слави у Львові, або столітня історія військового поховання. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 29 серпня 2021.
  6. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 551. — ISBN 978-966-7022-77-8.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.