Волдемарс Акуратерс

Волдемарс Акуратерс
латис. Voldemārs Akurāters
Дата народження	15 травня 1921
Місце народження	Куритиба, Бразилія
Дата смерті	17 січня 1976 (54 роки)
Місце смерті	Рига, Латвійська РСР, СРСР
Поховання	Кладовище Райнісаd
Громадянство	Латвія
Професія	актор, кіноактор
IMDb	ID 0015464

Волдемарс Акуратерс (латис. Voldemārs Akurāters; *15 травня 1921, Куритиба — †17 січня 1976, Рига) латвійський актор.

Біографія

Народився 15 травня 1921 в бразильському місті Куритиба, в родині шкільних вчителів. Його батько, Петеріс Акуратерс — рідний брат поета Яніса Акуратерса, зі своєю сім'єю емігрував до Бразилії, так як був заочно засуджений до смерті за активну участь у революційних подіях 1905. У Бразилії ж, де він жив під ім'ям Адамс Вербіцкас, зустрів Марію Кухарску, вдову польського походження, матір трьох дітей. У їхньому шлюбі народилося двоє синів, Яніс і Волдемар, і дочка Ванда. У Латвію вони повернулися тільки в 1928.

Навчався у 2-й Даугавпілсській гімназії (1937-1940), в акторській студії Народного театру (1942-1944). Був покликаний в німецьку армію (1944), був в полоні, після повернення з Москви (1945-1946) закінчив акторську студію Драматичного театру імені А. Упита (1948).

Актор драматичного театру ім. А. Упита (1947-1948) і Лієпайського музично-драматичного театру (1949-1951). Був заарештований і засланий до Сибіру (1951). Після заслання — актор Валміерського драматичного театру (1955-1957) і Драматичного театру ім. А. Упита (1957-1966).

Багато знімався в кіно в різнопланових ролях.

Особисте життя

У першому шлюбі був одружений з мистецтвознавцем Лівією Акуратере — в дівоцтві Печака (латис. Līvija Pečaka), в їхньому шлюбі народилися двоє дітей — Іева (співачка Іева Акуратере) і Мартиньш. Вдруге одружений з письменницею Дагнією Зігмонте.

Помер 17 січня 1976 в Ризі. Похований на цвинтарі Райніса.

Творчість

Ролі в театрі

Народний театр

1943 — «Гаспароне» Карла Міллекера — Губернатор
1943 — «Золото» Софії Кімантайте — Казимир Бучкіс

Лієпайський музично-драматичний театр

1949 — «Мірандоліна» Карло Гольдоні — Ріпафрат
1949 — «Син рибалки» за романом Віліса Лациса — Фредіс
1950 — «Багато галасу даремно» Вільяма Шекспіра — Бенедикт

Валміерський драматичний театр

1955 — «Привиди» Генріка Ібсена — Освальд
1956 — «Гедда Габлер» Генріка Ібсена — Левборг
1957 — «Безіменна зірка» Михаїла Себастіяна — Учитель

Драматичний театр імені А. Упита

1957 — «Недалеко від Гауі» Яніса Анерауда — Карліс Стабулніекс
1958 — «Рига» Аугуста Деглава — Бернхард
1958 — «Третя патетична» Миколи Погодіна — Лавруха
1959 — «Третє слово» Алехандро Касона — Хуліо
1960 — «Урієль Акоста» Карла Гуцкова — Бен Іохан
1960 — «Чайка» А. П. Чехова — Тригорин
1962 — «Мені тридцять років» Петеріса Петерсона — Тор
1963 — «Маленькі трагедії» — О. С. Пушкіна — Дон Карлос
1964 — «Дванадцята ніч» Вільяма Шекспіра — Фесті
1966 — «Золотий хлопчик» Кліффорда Одетса — Роксі Готліб

Фільмографія

1960 — Повість полум'яних літ — Шредер
1960 — На порозі бурі — Прамніек
1965 — Двоє — режисер
1966 — Гра без нічиєї — археолог
1966 — Східний коридор — Баум
1967 — Подвиг Фархада — інженер
1967 — Запам'ятаємо цей день — англійський офіцер
1968 — Один шанс із тисячі — фон Бюлов
1968 — Мертвий сезон — розвідник
1970 — Слуги диявола — Розенкранц
1970 — П'ятірка відважних — Йоганн Клем
1971 — Остання справа комісара Берлаха — Венцель, наступник Берлаха
1971 — Зухвалість
1972 — Слуги диявола на чортовому млині — Розенкранц
1972 — Хроніка ночі — пан з півдня
1972 — Звільнення — Вільям Стюарт

Джерела

Dace Judina, Rīgas Balss. Ieva. Pagātnes atmiņas. tvnet.lv (11.01.2004). Проверено 8 сентября 2016. Архивировано из первоисточника 11 января 2004.
Teātris un kino biogrāfijās: enciklopēdija / sast. un galv. red. Māra Niedra; māksl. Aleksandrs Busse. — Rīga: Preses nams, 1999-. — (Latvija un latvieši). 1.sēj. A-J. — 1999. — 462 lpp. : il. ISBN 9984-00-331-0

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.