Волкова Олена Андріївна

Олена Андріївна Волкова народилась в містечку Чугуєві, Російська імперія (нині Україна) в скромній сім'ї, неподалік від будинку, де народився Ілля Рєпін. В її родині було 18 дітей. Її батько був рятувальником на річці Сіверський Донець, а мати селянкою. Жили вони на маленькому острові біля річки Сіверський Донець, саме тому вода стала основною темою робіт Волкової. Дитиною вона любила ліпити з річкової глини чашки, блюдця та глечики. У Олени були проблеми з ногами і вона не могла ходити в школу, так що була на домашньому навчанні, читати і писати навчилася самостійно. Вона любила шити, вишивати і співати.

У 1934 році вона почала працювати помічником кіномеханіка на пересувній кіноустановці.[2]

Під час війни була медсестрою[3] та в числі постраждалих, проходила лікування в шпиталі. Чоловік Олени Волкової помер під час Другої Світової війни. Жила в Сибіру, ​​з 1978 — в Москві.[4] Працювала нянею, швачкою.

В 1947 році вона народила сина Валентина, в 1960-х, коли він почав вивчати малювання, вона взяла його фарби і стала малювати картини самостійно, без будь-якої художньої підготовки. Малювала без попередніх начерків по пам'яті або уявні сцени. З 1965 постійно займається живописом. Відчувши, що її знання основ мистецтва недостатні, поступила в Московську академію мистецтв на заочне відділення.

Визначальним для Олени Волкової стало знайомство з харківським художником Василем Єрмілов,[5] одним з родоначальників українського авангарду. Він першим серед авторитетних професіоналів оцінив творчість художниці, став першим покупцем її творів. В кінці 60-х — початку 70-х років минулого століття картини Волкової здобули популярність в Москві, привернули увагу професора МДУ, мистецтвознавця Михайла Алпатова.[5]

Перша персональна виставка художниці відбулася в 1973 році в Омську, де вона жила кілька років. Пізніше Волкова переїхала в Москву. З 1974 року вона постійно брала участь в обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Її творчості присвячено багато телепередач, публікацій в пресі. У міжнародних довідниках наївних художників ім'я Олени Волкової стоїть в одному ряду з Анрі Руссо і Ніко Пиросманішвілі.

Сергій Тарабаров з московської галереї наївного мистецтва «Дар» у 2000 році визнав Волкову однією з найбільш цікавих художниць, які працюють в стилі наївного мистецтва в Росії Олена Волкова стала першою художницею, що працює в жанрі наївного мистецтва, кому влаштували персональну виставку в Третьяковській галереї . Останні роки життя Олена Андріївна Волкова жила в Москві разом з сином

Померла Олена Волкова 8 жовтня 2013 року на 99 році життя, похована в Москві на кладовищі «Ракіткі» (33 ділянка.) На її надгробку виведені слова, що часто зустрічаються в її творах «Мир всем!»

Син художниці, Валентин Волков, заснував музей Олени Волкової в Москві на Таганці.[6]

1. Елена Волкова, Люблю зверей и людей, каталог выставки, 1999^{[недоступне посилання з грудня 2021]}
2. Про художницю Олену Волкову розповідає Віталій Пацюков, Відео^{[недоступне посилання з грудня 2021]}

• World Encyclopedia of Naïve Art, р. 601 Воgетskауа К., Тиrchin А.,
• Die Naïve Kunst Russlands // Erste Веgеgnиng mit der Russische Naive /Каtаlоg/ Миsеит Сharlotte Zander (Deutschland), 1999.
• Елена Волкова. Жизнь и творчество Елены Волковой, рассказанные ею самой, М., 1999. Богемская К.
• Самодеятельное изобразительное искусство в кн.: "Самодеятельное художественное творчество. Очерки истории 1960—1990е СПб., 1999
• В. Волков, Рядом и наблюдая// Философия наивности, М., Издательство МГУ, 2001;
• Богемская К. Наивное искусство. Елена Волкова. С-Пб. «Дмитрий Буланин», 2001.
• Е. Волкова, Мир всем. / Каталог выставки в ГТГ/ Статьи Д. Сарабьянова, В. Пацюкова, К. Богемской, В. Волкова, Н. Кухинке, Е. Волковой), М., 2005. Ксения Богемская