Єрмилов Василь Дмитрович

Народився 9 [21] березня 1894(18940321) року в Харкові. К 1905–1909 роках навчався в Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису у Ладіслава Тракала; у 1910–1911 роках — Харківській художній школі у Митрофана Федорова, у 1913–1914 роках — у приватній студії Є. Штейнберга, О. Грота, у 1913 році — в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, у 1912—1913 роках — у студії Іллі Машкова, Петра Кончаловського в Москві.

У 1919—1920-х роках малював для «Вікон УкРОСТА». У 1920 році очолював майстерні живопису Харківського заводу художньої індустрії; у 1920—1921 роках — мистецький відділ Всеукраїнського бюро Телеграфного агентства Росії. У 1921—1922 роках викладав у Харківському художньому технікумі, у 1922—1935 та 1963—1967 роках — у Харківському художньому інституті. Серед учнів — Ісак Хотінок. Співпрацював із газетою «Доба конструкції», журналами «Мистецькі матеріали авангарду», «Нове мистецтво».

У 1949 році Єрмилова було виключено зі Спілки художників за космополітизм, але згодом рішення було скасоване.[1]

Помер в Харкові 6 січня 1968 року. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.

Працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних марок тощо. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт. Також малював обкладинки для

книг

• «Ладомир» Велимира Хлебникова (1920, Харків);
• «Рейд у Скандинавію» Валер'яна Поліщука (1931);
• «Фронтовики» Сави Голованівського (1933, Харків);
• «Цусима» Олексія Новикова-Прибоя (1933, Москва).

журналів

Ескіз обкладинки журналу «Авангард». 1929

Обкладинка журналу «Літстрой», 1933

• «Колосся» — 1918, № 17;
• «Нове мистецтво» — 1927;
• «Авангард» — 1928—1930-ті;
• «Культура і пропаганда» — 1933.

Автор багатьох проєктів: збірних кіосків, агітаційних і книжкових фургонів, трибун-реклам, плакатів, театральних декорацій; станкових робіт — жанрових картин, портретів і пейзажів. Серед робіт:

• цикл офортів «Москва» (1912—1913);
• оформлення площ і вулиць Харкова:
  • до 1 Травня (1919—1920);
  • до зустрічі делегатів ІІ конгресу Комінтерну (1920);
• монументальний розпис «Сільське господарство. Будівництво. Індустрія» (1920, темпера; Центральний червоноармійський клуб у Харкові);
• розпис вагона агітпоїзда «Червона Україна» (1921);
• плакат «Потухшие паровозы, стоящие фабрики ждут уголь Донбасса» (1921);
• портрети Володимира Леніна, Артема, Моїсея Тевелєва, Тараса Шевченка, Івана Франка на стінах будинків (1921, темпера, трафарет);
• оформлення вистави за драмою Георга Кайзера «Газ-1» у театрі Пролетаркульту у Харкові (1921);
• оформлення Всеукраїнської ювілейної виставки (1927);
• оформлення стінгазет «Генератор», «Канатка», «Студгаз» для павільйону СРСР на міжнародній виставці преси у Кельні (1928, у співавторстві з Лазаром Лисицьким та Олександром Родченком);
• оформлення павільйону УРСР на Виставці досягнень народного господарства у Москві (1937—1938, разом з Анатолієм Петрицьким);
• оформлення громадських споруд:
  • цирк (1919);
  • Палац піонерів (1934—1935);
  • Київський будинок оборони (1935—1936);
  • Театральний музей (1940—1941);
• шрифтові плакати вітрини:
  • «Маркс — Ленін» (1925, дерево, метал);
  • «Ленін» (1925, дерево, метал);
  • «Про Леніна» (1925, дерево, метал);
  • «Жалобна дата» (1925, дерево, метал);
• серії:
  • «Супрематичні композиції» (1920–1930-ті);
  • «Графічні композиції» (1920–1930-ті);

Виконав також ряд конструктивістських композицій в техніці асамбляж :

• «Вікно» (1922, контррельєф — дерево, бляха);
• «Портрет» (1923, рельєф — кована мідь, дерево, фібра);
• «Гітара» (1924, рельєф — дерево).

Брав участь у виставках з 1909 року («Товариство харківських художників» і інші). Персональні виставки пройшли у Харкові у 1963, 1969, 1994 роках. Отримав золоту медаль на Міжнародній виставці графіки у Ляйпциґу у 1922 році (за марку «У поміч голодуючим»).

Окремі роботи художника зберігаються у Харківському художньому музеї, Національному художньому музеї України, в музеях США, Німеччини, Франції; продаються на міжнародних аукціонах, як-от Sotheby's.

Документальний фільм «Конструктор Василь Єрмілов», режисер Оксана Сигарева (Коклонська)

22 березня 2012 року в Харкові відкрився перший центр сучасного мистецтва, який отримав назву «ЄрміловЦентр».[2]

• Седляр Василь. Майстер Василь Єрмілов // Авангард (Харків), 1929, № 3;
• Полiщук В. Василь Єрмiлов. — Харків: «Рух», 1931;
• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 82.

;

• «Художники народов СССР». Биобиблиографический словарь. — Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінки 41—42. (рос.);
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 240. — ISBN 5-88500-042-5.;
• Фогель З. Василий Ермилов. Москва, 1975;
• Денисенко О. Й. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Лагутенко О. А. Українська графіка першої третини ХХ століття. — К.: Грані-Т, 2006. — 240 с. ISBN 966-2923-14-4;
• Павлова Т. В. Василий Ермилов ожидает весну. — Київ: Родовід, 2012. — 110 с. ISBN 978-966-7845-70-4;
• Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 42.Андрейканіч А. І.Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012.&ISBN 966-5467-23-4.