Волков Микола Іванович (Герой Радянського Союзу)

Микола Волков народився 25 травня 1924 року в селі Кананікольське (нині — селище в Зілаїрському районі Башкортостану) в сім'ї селянина. Закінчив початкову школу, потім працював у колгоспі. У серпні 1942 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію Зилаїрським районним військовим комісаріатом Башкирської АРСР і направлений на фронт. До січня 1945 року гвардії сержант Микола Волков був першим номером обслуги станкового кулемета 1-ї стрілецької роти 175-го гвардійського стрілецького полку 58-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. Відзначився під час форсування Одеру[1].

23 січня 1945 року Волков одним з перших у своїй роті переправився через Одер на північний захід від Оппельна і взяв активну участь у захопленні, утриманні та розширенні плацдарму на західному березі річки. В тих боях Волков особисто підбив два танки і знищив велику кількість ворожих солдатів і офіцерів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецькими загарбниками гвардії сержант Микола Волков удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 8882[2].

Після закінчення війни Волков демобілізований та повернувся на батьківщину, де працював рахівником у колгоспі, потім завгоспом у лікарні. З 1960 року проживав в Магнітогорську. Помер 24 жовтня 1983 року, похований у Магнітогорську.

Також нагороджений орденом Слави 3-го ступеня[3] та низкою медалей.

На честь Волкова названа вулиця і школа в Магнітогорську.

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
• Подвиги их — бессмертны. — Уфа: Китап, 2000. (рос.)
• Славные сыны Башкирии. Книга 3. Уфа, 1968. (рос.)