Волл-стріт джорнел

Перша сторінка першого видання «Волл-стріт джорнел» 8 липня 1889 року

Агенція новин Dow Jones & Company, видавник The Wall Street Journal, була заснована у 1882 році репортерами Чарльзом Доу, Едвардом Джонсом і Чарльзом Бергстресором. Джонс перетворив дрібне Customers' Afternoon Letter в «Волл-стріт джорнел» у 1889 році і почав поширювати повідомлення Інформаційної служби Доу-Джонс телеграфом. The Wall Street Journal друкував «Average», перший з кількох індексів цін акцій і облігацій на Нью-йоркській фондовій біржі. Журналіст Кларенс Беррон купив контрольний пакет акцій компанії за 130 000 $ в 1902 році; наклад тоді становив приблизно 7 000 примірників, але піднявся на 50 000 до кінця 1920-х. Беррону і його попередникам завдячують створення атмосфери безстрашної, незалежної фінансової звітності — новинки в перші роки ділової журналістики.

Беррон помер в 1928 році, за рік до Чорного вівторка, краху фондової біржі, який викликав Велику Депресію у Сполучених Штатах. Нащадки Беррона, сім'я Бенкрофт, продовжували керувати компанією до 2007.

«Волл-стріт джорнел» здобула свою сучасну форму і видатне положення у 1940-х, під час індустріального розширення Сполучених Штатів і їхніх фінансових установ в Нью-Йорку. Бернард Кілгор був призначений керівним редактором газети в 1941 році і президентом компанії в 1945, в кінцевому рахунку зробивши 25-річну кар'єру як голова «Волл-стріт джорнел». Саме Кілгор був ініціатором особливого дизайну першої стрічки газети з його оглядом «Які новини?». Його стратегія загальнонаціонального розповсюдження газети призвела до того, що наклад зріс від 33 000 примірників у 1941 році до 1,1 мільйони на момент смерті Кілгора у 1967 році. Також завдяки Кілгору в 1947 році газета отримала свою першу Пулітцерівську премію за редакційні статті.

The Wall Street Journal мала відмінну репутацію завдяки видатним діловим новинам та консервативності думок, проте тираж «The Wall Street Journal» впав в нестабільних 1990-х, відображаючи зростаючі витрати на рекламу газети і викликаючи припущення, що газеті, можливо, доведеться рішуче змінитися, або бути проданою.

У 1990-х рр. Dow Jones розширює спектр своїх інформаційних проектів. Просування на телебачення почалося з проектів Asia Business News в 1993 р і European Business News в 1995 р. Вони послужили базою при створенні телекомпанії CNBC.

Крах видання як комерційного підприємства відбувся на початку 2000-х. Вважається, що цей період — чи не найгірщий в історії газети. Доходи від реклами знизилися. А Терористичні акти 11 вересня 2001 року тільки погіршували ситуацію з надходженнями до газети. У січні 2002 року вбили репортера видання Деніела Перла — це також знизило популярність видання. Через зниження доходів від реклами, журналісти газети отримували менші гонорари, або взагалі були звільнені.

У травні 2007 року автралієць-магнат ЗМІ Руперт Мердок запропонував Доу Джонсу викупити видання. Через це кращі репортери та редактори звільнилися. Найболючішим для газети стало звільнення фінансового репортера Хенні Сендера. До речі, він перейшов до видання-конкурета, у «Файненшл Таймс».

У 1996 році було створено інтернет видання «Волл-стріт джорнел — онлайн». Сайт вважається одним з найбільших новинних ресурсів. А трохи більше, ніж за п'ять років матеріали друкованої версії та інтернет-видання почали об'єднуватись. А вже у травні 2008 року підписка на рік на онлайн-видання коштувала $ 119.

Володимир Путін з кореспондентом «Волл-стріт джорнел» Карен Елліотт Хаус в 2002 році

30 листопада 2004 року компанією Oasys Mobile було розроблено програму для мобільних телефонів, яка полегшує доступ до видання. Це забезпечило користувачам отримання найсвіжіших ділових і фінансових новин. У 2007 року WSJ, почала розширення сайту на міжнародному рівні.

В червні 2017 року, стало відомо, що Руперт Мердок планує закрити випуск друкованого видання за межами США, залишивши лише онлайн версію по всьому світу.

YouTube - майже 603 тисячі передплатників.[6] Тут — новини зі світу технологій, фінансів, медицини, політики, лайфстайл, короткі документальні фільми. Особливою популярністю канал не користується. Твіттер - 15 мільйонів читачів. [7] Тут розміщуються головні загальносвітові новини різноспрямованої тематики з гіперпосиланням на першоджерело (офіційний сайт). Те ж саме відноситься і до Facebook, у якому «Джорнал» читають близько 6 мільйонів користувачів. [8]

У соціальних мережах на сторінках газети — цікаве оформлення. "Шапки" мають незвичний вид — портрети людей, відомих і не дуже, які виконані олівцем. Цей стиль називається пуантилізм.

Видання позиціонує себе як якісне і спеціалізоване. Отже, призначене для вузької аудиторії. У 2005 році «WSJ» повідомив про характеристики свого середнього читача: приблизно 60% входить до вищого виконавчого керівництво, середній дохід становить $ 191000, а середній вік - 55 років.

Наприкінці лютого 2015 року The Wall Street Journal почала нову маркетингову кампанію під назвою «Make time», метою якої є розширення аудиторії в умовах жорстокої конкуренції в бізнес-журналістиці.

Ідея проста: у всіх людей, навіть дуже зайнятих і вельми успішних, є час на те, щоб почитати газету. Не обов'язково в друкованому варіанті: технології дозволяють це робити, не відриваючись від екрану комп'ютера або гаджета. Відеоролики на цю тему були розміщені на станціях метро Нью-Йорка, у ділових районах Токіо, на відеоекранах міжнародних рейсів, у бізнес-залах Хітроу і Лондона.

За словами Джерарда Бейкера, головного редактора The Wall Street Journal, керівництво популярного ЗМІ прагне донести амбітним людям, наскільки ця газета може бути для них цінною та корисною. Маркетингову кампанію підтримали такі знамениті персони як модельєр Торі Батч, генеральний директор SAP Білл Макдермотт і учасник групи The Black Eyeds Peas, репер Will.i.am. В одному з рекламних роликів, Will.i.am кидає всю роботу, щоб розслабившись, у тихій кімнаті почитати The Wall Street Journal.

«Головними труднощами на шляху залучення нових читачів є їх зайнятість. Показуючи, що навіть самі зайняті люди світу знаходять хвилинку для читання нашої газети, ми показуємо її справжню цінність», — повідомив Ісаак Сілверглейт, креативний директор маркетингової кампанії[9].

Видання на сьогоднішній день слід відносити до транснаціональної крос-медійної системі. Повідомлення цього ЗМІ транслюються цілим комплексом медіаплатформи, починаючи від електронної версії видання (сайту), закінчуючи мобільними додатками і акаунтами в соціальних мережах. До того ж видання активно випускає сувенірну продукцію.

У кінці вересня 2017 року газета припинила друк своїх іноземних видань [10]. Так, європейське та азійське видання у друкованому вигляді більше не виходитимуть. Головна причина — доходів від реклами та читацького попиту. Однак, керівництво газети пообіцяло, що там, де газетою цікавилися більше (наприклад, Токіо) налагодять випуск американського видання.

• Dow Jones
• Factiva
• Преса в США

• Сайт видання;
• Markets Data Center — Розділ газети, що містить зведені дані з різноманітних ринків;