Волобуєв Анатолій Іванович

Анатолій Іванович Волобуєв (нар. 16 червня 1953, Ворошиловськ, Луганська область, УРСР) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції нападника. Заслужений тренер України[1]. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України[1]. Обирався депутатом Луганської обласної ради[1]. Працював віце-президентом[2] і першим віце-президентом ПФЛ[3].

Анатолій Волобуєв
Особисті дані
Повне ім'я Анатолій Іванович
Волобуєв
Народження 16 червня 1953(1953-06-16) (68 років)
  Ворошиловськ, Луганська область, УРСР
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1970 «Комунарець» (К) 18(0)
1971 «Шахтар» (К) ?(?)
1972 «Горинь» (Р) ?(?)
1973 «Шахтар» (К) 5(0)
1973—1975 СКА (Київ) ?(?)
1976—1979 «Колос» (П) ?(?)
1980—1981 «Мзіурі» (Г) ?(?)
1981—1982 «Динамо» (З) ?(?)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1988
1989—1998
2001
2002—2006
2008—2009
2009—2013		 «Будівельник» (К)
/ «Сталь» (А)
«Сталь» (А)
«Сталь» (А)
«Зоря» (Л)
«Сталь» (А)
Суддівська діяльність
Місто Севастополь

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Футболом розпочав займатися в 1964 році[4] в Алчевську. Перший тренер — Микола Петрович Гарібов[4]. З 1969 року залучався до тренувань з головною командою міста, а вже в наступному сезоні дебютував у матчах серед команд класу «Б» в «Комунарці». Надалі виступав за клуби: «Шахтар» (Кадіївка), «Горинь» (Рівне), «Колос» (Павлоград), «Мзіурі» (Галі), Грузія[4]. У 1971 році в складі збірної Луганської області, будучи її капітаном, вигравав Кубок України «Надія»[5]. Кар'єру завершив у 30 років після травми меніска[6].

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри в 1983 році почав працювати інструктором з фізичної культури і спорту в тресті «Комунарськбуд»[5]. Тренував дітей 4-ох вікових груп[6]. У тому ж році на підприємстві була організована доросла футбольна команда «Будівельник»[7]. Через два роки ця команда почала виступати в другій лізі першості області[7]. У 1988 році «будівельників» очолив Волобуєв[6]. У 1989 році «Будівельник» перейшов під юрисдикцію Комунарського металургійного комбінату, і з ініціативи Волобуєва команду, котра об'єдналася з «Комунарцем», назвали «Сталь». У 1990 році ця команда завоювала право грати у другій лізі чемпіонату СРСР[5]. Під керівництвом Волобуєва алчевська «Сталь» пройшла шлях від чемпіонату України серед команд колективів фізкультури і до виступу у вищій лізі чемпіонату України[5]. У сезоні 2012/13 років Волобуєв був визнав найкращим тренером ПФЛ[8].

З 2007 по 2009 рік працював у луганській «Зорі». Був запрошений на посаду віце-президента зі спортивної роботи, але з часом змінив Олександра Косевича на посаді головного тренера[9].

Політична діяльність

У 2010 році по мажоритарному округу № 2 (місто Алчевськ) був обраний до Луганської обласної ради[1]. Працював у постійній комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, молоді та спорту[1].

Освіта

У 1986 році закінчив Луганський педагогічний інститут. Кваліфікація — вчитель фізичної культури[1].

Сім'я

Одружений. Дочка Марина[4].

Нагороди

Нагороджений почесними званнями «Заслужений тренер України»[1] та Заслужений працівник фізичної культури і спорту України[1], Почесною грамотою Верховної Ради України[1], медаллю «За працю й перемогу»[10], найвищою нагородою ПФЛ — «Діамантовою відзнакою»[11].

Примітки
  1. Досьє (рос.). на сайті Луганської обласної ради. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  2. Анатолій Волобуєв став віце-президентом ПФЛ (рос.). fcstal.lg.ua. 13 червня 2012. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  3. Анатолій Волобуєв — перший віце-президент ПФЛ (рос.). fcstal.lg.ua. 7 липня 2005. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  4. Анатолій Волобуєв призначений головним тренером! (рос.). lugansk-football.com. 5 листопада 2009. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  5. Досьє (рос.). на сайті football.lg.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  6. Анатолій Волобуєв: «Сталь» — моє життя!» (рос.). Костянтин Бадулін, газета «ГОЛ!». 14 червня 2004. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  7. Історія клуба (рос.). Офіційний сайт ФК «Сталь» (Алчевськ). Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  8. Визначені лауреати сезону (укр.). Офіційний сайт ПФЛ. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  9. Анатолій Іванович Волобуєв — головний тренер ФК «Зоря» (рос.). EURO.com.ua. 19 червня 2008. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  10. Указ Президента України № 1096/2011 «Про відзначення державними нагородами України» (укр.). Офіційний сайт Президента України. 1 грудня 2011. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  11. Волобуєв нагороджений діамантовою відзнакою (рос.). Артур Валерко, Football.ua. 26 червня 2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.<

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.