Волтер Манк

Волтер Манк (англ. Walter Munk, 19 жовтня 1917, Відень, Австро-Угорщина — 8 лютого 2019, Ла-Хойя, США) — американський океанолог. Народився у Відні, закінчив Колумбійський університет, отримав докторський ступінь з геофізики у Каліфорнійському університеті. Працював в Інституті океанографії в Каліфорнії, який за його ініціативою надалі був перетворений в Інститут геофізики і фізики планет.

Волтер Манк
англ. Walter Munk
Ім'я при народженні нім. Walter Heinrich Munk
Народився 19 жовтня 1917(1917-10-19)[1][2][3]
Відень, Австро-Угорщина
Помер 8 лютого 2019(2019-02-08)[3] (101 рік)
Ла-Хоя, Сан-Дієго, Каліфорнія, США
Місце проживання Відень
Каліфорнія
Країна  США
 Австрія
Діяльність океанолог, викладач університету, фізик
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут, Колумбійський університет, Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі (1947) і Scripps Institution of Oceanographyd
Галузь океанографія
Заклад Каліфорнійський університет у Сан-Дієго
Науковий керівник Гаральд Ульрик Свердруп
Аспіранти, докторанти Charles Shipley Coxd і Andrew M. G. Forbesd[4]
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук і JASON[5]
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма (1948, 1953, 1962)

Arthur L. Day Medald (1965)

медаль Вільяма Бовіd (1989)

Премія капітана Роберта Декстера Конрада

Медаль Александра Агассізаd (1976)

Гіббсівська лекціяd (1970)

премія Ветлесена (1993)

премія Кіото в галузі базових наукd (1999)

Бейкерівська лекція (1986)

премія Кіото

Crafoord Prize in Geosciencesd (2010)

іноземний член Лондонського королівського товариства

Maurice Ewing Medald

 Волтер Манк у Вікісховищі

Найважливіші дослідження, проведені Манком, пов'язані з вивченням вітрів, циркуляцією океанів, припливів і хвиль, впливом синхронного обертання Землі і Місяця тощо. Волтер Манк має численні нагороди, в тому числі престижну премію Кіото за досягнення в науці, технології та культурі, а також за внесок у світову цивілізацію і діяльність на благо людства.

Важливі публікації
  • W. H. Munk, "On the wind-driven ocean circulation", J. Meteorol., 7, 79–93; 1950.[6]
  • W. H. Munk & E. Palmén, "Note on the Dynamics of the Antarctic Circumpolar Current", Tellus 3, 53–55; 1951.[7]
  • W. H. Munk, "Abyssal recipes", Deep Sea Research and Oceanographic Abstracts, Volume 13, Issue 4, August 1966, Pages 707-730.[8]

Нагороди

У його честь заснована нагорода Walter Munk Award і він був її першим лауреатом.

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  4. Математична генеалогія — 1997.
  5. https://www.lajollalight.com/news/sd-cm-ljl-jason-20190426-htmlstory.html
  6. https://journals.ametsoc.org/doi/abs/10.1175/1520-0469%281950%29007%3C0080%3AOTWDOC%3E2.0.CO%3B2
  7. https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.3402/tellusa.v3i1.8609
  8. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/0011747166906024?via%3Dihub

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.