Вольфганг Келер

Во́льфганг Кьо́лер, іноді Вольфганг Келер (нім. Wolfgang Köhler, * 21 січня 1887(18870121), Таллінн — 11 червня 1967, Енфілд (Нью-Гемпшир)) — німецько-американський психолог, один із засновників гештальтпсихології спільно з Максом Вертгеймером і Куртом Коффкою. Доктор філософії (Берлінський університет, 1909).

Експериментально довів у дослідах над тваринами роль інсайту, як принципу організації поведінки. За Келером, при успішному вирішенні інтелектуальної задачі відбувається бачення ситуації в цілому і її перетворення в «гештальт», в силу чого змінюється характер пристосувальних реакцій. Дослідження Келера розширили рамки уявлень в природі навичок і нових форм поведінки людини і тварин.

Келер вивчав феномен транспозиції, в основі якої лежать реакції організму не на окремі, розрізнені подразники, а на їх співвідношення. Він вважав, що психологічне знання слід будувати за зразком фізичного, оскільки процеси у свідомості та організмі як матеріальній системі знаходяться у взаємно однозначним дотриманням (ізоморфізм). Керуючись цією ідеєю, поширив поняття про гештальт на головний мозок. Це спонукало послідовників Келера постулювати наявність в мозку електричних полів, що є корелятом психічних гештальтів при сприйнятті зовнішніх об'єктів.