Вільям Джеймс Сідіс

Батько Вільяма Борис Сідіс народився в Бердичеві в єврейській родині. На батьківщині піддавався переслідуванню з політичних мотивів і провів два роки у тюрмі.

1887 — емігрував до США, де отримав вчений ступінь доктора медицини в Гарвардському університеті, викладав там психологію, опублікував ряд книг і статей. Був одним з найзначніших психіатрів і психологів США свого часу. Заснував такий напрямок, як психопатологія, займався питаннями гіпнозу і групової психотерапії, написав книгу «Психологія навіювання», яка і до цього дня вважається авторитетним виданням.

Борис критикував діяльність Зигмунда Фройда і був категорично проти «божевільної епідемії фройдизму, що вторгається до Америки». Крім того, критикував популярну в ті роки євгеніку і виступав проти Першої світової війни. Борис був поліглотом і зміг прищепити цю якість Вільяму в ранньому віці.[3]

Мати Вільяма Сара Вільям Джеймс Сідіс (Мандельбаум) закінчила медичний факультет Бостонського університету 1897 року,[4] але покинула свою кар'єру задля виховання Вільяма. Батьки хотіли зробити свого сина генієм, використовуючи власні методи навчання, за які їх критикували.

У віці 18 місяців Вільям зміг прочитати газету «Нью-Йорк Таймс». До свого восьмиліття написав чотири книги. Його IQ оцінювався в районі від 250 до 300 (найвищий зафіксований IQ в історії). В 11-річному віці вступив до Гарварду.

Усе своє життя Вільям Джеймс Сідіс був соціально пасивним. В юному віці він вирішив відмовитися від сексу і присвятити життя інтелектуальному розвитку. Його інтереси виявлялися в досить екзотичних формах. Він написав дослідження з альтернативної історії США.

Доросле життя він працював простим бухгалтером, носив традиційний сільський одяг і звільнявся з роботи, як тільки проявлялась його геніальність. Прагнучи жити непомітно, він ховався від журналістів.

З першої спроби віддати дитину вчитися до Гарварду Борису не вдалося, 1905 року керівництво університету не захотіло брати семилітнього студента. За чотири роки, коли Вільяму виповнилося 11, він вступив до Гарварду на експериментальне відділення для обдарованих дітей, ставши наймолодшим студентом. У його групі вчилися такі відомі особистості, як «батько» кібернетики Норберт Вінер, інженер-винахідник Річард Бакмінстер Фуллер і композитор Роджер Сешнс.

У початку 1910 року знання Вільяма у вищій математиці були настільки глибокі, що його запрошували читати лекції з чотиривимірного простору в Гарвардському математичному клубі. Професор Массачусетського технологічного інституту Деніел Ф. Комсток пророкував Вільяму грандіозну кар'єру вченого-математика і говорив про його майбутнє лідерство в цій галузі.

Пізніше Вільям вступив до Гарвардської вищої школи мистецтв і наук. Після закінчення інституту в інтерв'ю журналісту газети «Бостон Геральд» він розповів, що хотів би жити відлюдником, залишаючись одинаком. Жінками, за його словами, він не цікавився. Однак пізніше у нього з'явилася сильна прихильність до молодої Марті Фулі.

Після того як група гарвардських студентів стала загрожувати Вільяму фізичною розправою, батьки знайшли синові посаду помічника викладача математики в Університеті Райса в Х'юстоні, Техас. Вільям почав роботу в грудні 1915 року, коли йому було 17. Він вів курс геометрії Евкліда, неевклідової геометрії і тригонометрії (з геометрії Евкліда він сам написав підручник грецькою мовою).

Менш ніж за рік розчарований своєю роботою і поганим ставленням старших від нього студентів, Вільям повернувся до Нової Англії. У вересні 1916 року вступив до Гарвардської школи права, але не закінчив її, перервавши навчання на останньому році в березні 1919 року.

1919 — незабаром після того, як Вільям залишив юридичний факультет, його заарештували за участь у першотравневій демонстрації в Бостоні і засудили до 18 місяців в'язниці. Арешт одного з наймолодших випускників Гарварду широко висвітлювався в пресі і швидко зробив Вільяма місцевою знаменитістю.

Під час судового процесу Вільям називав себе соціалістом і заявляв, що відмовився від призову на Першу світову війну з ідейних міркувань (пізніше він розвинув власну квазіліберальну теорію, засновану на індивідуальних правах і «американській громадській цілісності»). Батькові Вільяма вдалося переконати окружного прокурора не відправляти сина на покарання. Натомість батьки послали його в санаторій в Нью-Гемпширі на рік, а наступного року забрали з собою до Каліфорнії. Вони стали наполягати, щоб він змінився, а інакше погрожували відправити сина в божевільню.

Проживав в Нью-Йорку окремо від батьків, довго боявся повернутися в Массачусетс через можливий арешт. Працював і займався колекціонуванням. Судився з газетами, публікував статті про своє життя.

Вільям помер у Бостоні від внутрішньомозкового крововиливу 1944 року, йому було 46.[5] Його батько помер від того ж недугу у віці 56 років 1923 року.