Вольфганг Кеппен

Во́льфганг Арту́р Ра́йнгольд Ке́ппен (нім. Wolfgang Arthur Reinhold Köppen; 23 червня 1906(19060623), Грайфсвальд — 15 березня 1996, Мюнхен) — німецький письменник, одна з провідних постетей німецької літератури післявоєнного часу. Відомість Кеппену принесла його романна «Трилогія невдач», написана на початку 1950-х років.

Вольфганг Кеппен
Ім'я при народженні нім. Wolfgang Arthur Reinhold Köppen
Народився 23 червня 1906(1906-06-23)[1][2][…]
Грайфсвальд[1]
Помер 15 березня 1996(1996-03-15)[1][2][…] (89 років)
Мюнхен, Німеччина[1]
Поховання Нордфрідгофd
Країна  Німеччина
Діяльність письменник
Мова творів німецька[2]
Жанр роман
Членство Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтвd
Нагороди

Премія Георга Бюхнера (1962)

премія Франца Набля (1987)

Премія Андреаса Грифіусаd (1971)

Stadtschreiber von Bergend (1974)

Immermann-Preisd (1967)

Велика літературна премія Баварської академії витончених мистецтвd (1965)

 Вольфганг Кеппен у Вікісховищі

Біографія

Народився 23 червня 1906 року позашлюбною дитиною. Його батько, окуліст та приват-доцент Грайфсвальдського університету, не визнав батьківство. 1908 року Вольфганг разом з матір'ю переселяється з Грайфсвальда до Ортельсбурга, що в Східній Пруссії.

Під час Ваймарської республіки Кеппен працював актором і драматургом. Наприкінці 1920-х, початку 1930-х років працював редактором-фейлетоністом в газеті «Berliner Börsen-Courier». За цей час він опублікував понад 200 рецензій про літературу, театр, фільми, а також свої есе й репортажі. Після приходу до влади націонал-соціалістів він втратив роботу і невдовзі виїхав до Нідерландів. Саме в той час, 1934 року, з'явився його перший роман «Нещасна любов». 1939 року повернувся до Німеччини і заробляв на життя написанням сценаріїв для кіностудій UFA та Bavaria Film. У зв'язку з його роботою для кіно був звільнений від призову. Під час одного з авіанальотів йому вдалося втекти з-під нагляду офіційних органів. 1943 року переїха до містечка Фельдафінг поряд з Мюнхеном.

1947 року Кеппен отримує завдання описати спогади свідка Голокосту Якоба Літтнера. Літтнер — польський єврей, довго жив у Мюнхені, був змушений тікати з Німеччини в 1939 році та зумів вижити в Польщі та Україні. Кеппен скоротив, обробив і доповнив спогади Літтнера, записані після війни. 1948 року вони вийшли під назвою «Записи з нори», видані на кошти Літтнера, який не прийняв редактуру Кеппена. Перевидання 1992 року під авторством Кеппена призвело до колізії, в результаті якої був виявлений і виданий оригінальний текст Літтнера.

Кеппен був одним з перших, хто після 1945 року повернув у німецьку літературу традицію монтажного роману, одним з найвідоміших представників якої до 1933 року був Альфред Деблін (роман «Берлін Александрплац»). Характерною рисою Кеппена є так звані «бліци», тобто короткі, часто повторювані, в контексті потоку свідомості раптові й часто злегка змінені думки.

Романами «Трилогії невдач» («Голуби в траві», 1951; «Теплиця», 1953; «Смерть у Римі», 1954) він зобразив детальну картину нової післявоєнної Німеччини (ФРН). У повоєнний час Кеппен залишається аутсайдером, який у своїх творах спирається на традицію класичного модерну. Водночас вінн пав помітний вплив на таких письменників, як Гюнтер Грасс і Петер Рюмкорф.

Починаючи з середини 1950-х років Кеппен відвідував за завданням Альфреда Андерша, тодішнього головного редактора Південнонімецького радіо, різні країни і створював для радіо численні есе. 1955 року він був у Іспанії, 1956 — в Італії, 1957 — в СРСР, Польщі, Нідерландах та Великій Британії, 1958 — у США, 1959 — у Франції. Ці есе також публікувалися в журналах і окремих виданнях. До пізніх творів належать автобіографічне есе про дитинство та юність в Грайфсвальді («Юність», 1976) та написаний у співавторстві сценарій про Венецію («Я охоче буваю у Венеції, чому», 1980)

В 1960-ті роки Кеппен був відзначений за свій літературний доробок численними преміями та почесними відзнаками.

Незабаром після свого 90-річчя Вольфганг Кеппен помер у Мюнхені. Похований на кладовищі «Нордфрідгоф».

З 1998 року місто Грайфсвальд присуджує Премію Вольфганга Кеппена. Університет Грайфсвальда придбав приватний архів Кеппена та відкрив літературний центр Передньої Померанії, який носить ім'я письменника і містить його архів.

Визнання
  • 1962. Премія Георга Бюхнера
  • 1965. Велика літературна премія Баварської академії образотворчих мистецтв
  • 1967. Премія Імермана
  • 1971. Премія Андреаса Грифеуса
  • 1974. Літературна премія Бергена
  • 1982. Почесний культурний приз Мюнхена
  • 1984. Премія Арно Шмідта
  • 1986. Померанская культурна нагорода
  • 1987. Нагорода Франца Набля
  • 1987. Почесний громадянин Грайфсвальда
  • 1990. Почесний доктор Грайфсвальдского університету

Екранізація
  • «Теплиця», режисер Петер Гедель, 1987

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118564471 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.