Вольфганг Мартіні

Вольфганг Мартіні (нім. Wolfgang Martini; 20 вересня 1891 — 6 січня 1963) — німецький офіцер, генерал військ зв'язку люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Вольфганг Мартіні
нім. Wolfgang Martini
Народився 20 вересня 1891(1891-09-20)[1]
Лешно, Великопольське воєводство, Польща[1]
Помер 6 січня 1963(1963-01-06)[1] (71 рік)
Шефтларн, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал військ зв'язку Люфтваффе
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Рятувальна медаль
Командор ордена За заслуги перед ФРН

Біографія

5 березня 1910 року вступив в 1-й телеграфний батальйон. 1 жовтня 1912 року переведений в 5-й телеграфний батальйон. Учасник Першої світової війни, з 2 серпня 1914 року — начальник 19-ї радіостанції, в 1915-17 роках керував малою радіостанцією «Верден». У 1917-18 роках —фахівець при начальнику служби зв'язку Головної штаб-квартири армії, з березня 1918 року — начальник служби зв'язку 11-ї піхотної дивізії, а потім начальник училища зв'язку в Намюрі.

В листопаді 1918 року призначений командиром роти прикордонної охорони в Позені, брав участь в боях з польськими військами. З 1 жовтня 1919 року — інструктор військово-телеграфного училища в Шпандау, з 1 жовтня 1920 року — артилерійського училища. 1 травня 1924 року переведений в штаб 1-го військового округу, а 1 лютого 1928 року — в інспекцію зв'язку Військового міністерства. 1 лютого 1933 року зарахований в люфтваффе (про створення яких офіційно ще не було оголошено). 1 грудня 1933 року очолив штаб з формування радіочастин люфтваффе, а 1 жовтня 1934 року — відділ засобів зв'язку Імперського міністерства авіації. З 3 липня 1937 року — начальник 7-го відділу Генштабу люфтваффе.

1 лютого 1938 року очолив службу зв'язку люфтваффе, а 1 лютого 1939 року одночасно став інспектором військ зв'язку. 11 березня 1944 року призначений генералом військ зв'язку люфтваффе, виконував в основному інспекторські обов'язки по контролю за навчанням і станом частин зв'язку німецьких ВПС. 8 травня 1945 року взятий в полон військами союзників. В 1947 році звільнений. Після звільнення займався питаннями зв'язку.

Оцінка сучасників

Друг Мартіні, сер Роберт Ватсон-Ватт, у своїй автобіографії назвав його «сором'язливим, скромним, привабливим і дуже чудовим джентльменом», а також відзначив «високу технічну компетентність, мудрість і винахідливість генерала Мартіні».

Звання

Нагороди

Література
  • Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
  • Watson-Watt, Sir Robert; The Pulse of Radar, Dial Press, 1959, p. 405

Посилання

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #133600246 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.