Воронцов Микола Олексійович

Народився 13 квітня 1922 року в селі М'якохід Бершадського району Вінницької області в сім'ї службовця. Українець. Член ВЛКСМ з 1938 року. У 1941 році закінчив Теплицький зоотехнічний технікум. Працював зоотехніком у рідному селі.

У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. Закінчив Талліннське піхотне училище. У боях німецько-радянської війни з 1943 року. Воював на Центральному, Воронезькому і 1-му Українському фронтах.

Виконував штабні доручення. Брав участь у відкритих боях за місто Фастів, відзначився у протитанкових атаках.

У грудні 1943 року учасник боїв на Житомирщині. 28 грудня 1943 року після важкого поранення помер у чині ад'ютанта.

Похований у селі Більківці Коростишівського району Житомирської області.

Погруддя у Коростишеві

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за героїзм, мужність і військову майстерність, проявлені у битві за Дніпро, визволення Києва і Фастова, лейтенанту Воронцову Миколі Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[1].

Нагороджений орденами Леніна (10 січня 1944; посмертно), Червоної Зірки.

У місті Коростишеві Житомирської області на Алеї Героїв М. О. Воронцову встановлено погруддя. Також погруддя Героя встановлене у рідному селі М'якохід.

• Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985
• Герої Радянського Союзу - Вінничани^{[недоступне посилання з квітня 2019]}