Всі душі (Цілком таємно)

Всі душі (All Souls) — 17-й епізод п'ятого сезону серіалу «Цілком таємно». Епізод належить до «міфології серіалу». Прем'єра в мережі «Фокс» відбулася 26 квітня 1998 року.

Серія «Цілком таємно»
«Всі душі»
All Souls
Сезон № 5
Серія № 115 (5X17)
Перший показ 26 квітня 1998
Сценарій Аллен Култер
Режисер(и) Ден Енджел
Код виробника 5X17
Хронологія
← Попередня Наступна →
Око розуму Варіант «Пайн-Блаф»

Серія за шкалою Нільсена отримала рейтинг домогосподарств рівний 8.5, який означає, що в день виходу її подивилися 13.44 мільйона глядачів.

Малдер і Скаллі розслідують загибель душевно хворої дівчинки з полідактилією, яка зуміла встати з ліжка і вийти на вулицю перед тим, як загинути, хоча була неповносправною-візочницею. На тілі не зафіксовано ніяких пошкоджень, окрім випалених очей. Однак у неї є три сестри-близнючки, яким загрожує небезпека від темних сил. Для Скаллі ця справа є дуже особистою, так як у дівчатках вона бачить втрачену Емілі.

Зміст

Істина поза межами досяжного

В Александрії (штат Вірджинія) шістнадцятирічній Дарі Керноф, психічно і фізично неповносправній дівчині, яка користується інвалідним візком, якось вдається вийти з дому посеред ночі, незабаром після обряду хрещення. Її батько, Ленс, з подивом вибігає надвір під дощ і виявляє доньку зовні, з піднятими вгору руками в напрямі дивної фігури на дорозі. Раптом вдаряє блискавка і фігура зникає. Коли Ленс добігає до Дари, він розуміє, що вона мертва, очі її згоріли і з них ще струменить дим.

Дейна Скаллі приходить сповідатися до церкви святого Джона. Сповіднику вона розказує про отця Мак'Кю, і про смерть своєї доньки. Вона вважає, що страшенно грішна — бо дозволила дівчинці померти. На Великодню неділю за тиждень до того отець Мак'К'ю запитує, чи не хотіла б вона допомогти родині Керноф у з'ясуванні того, що саме сталося зі смертю Дари. Незабаром після цього Скаллі відвідує Кернофів і дізнається, що Дара була 6 років до того удочерена. Зважаючи на сильну деформацію хребта дівчинки, Скаллі не в змозі пояснити, як Дара ходила, не кажучи вже про вихід назовні. Дейна вирішила допомогти Кернофам — як науковець. Судова медичка пояснює Дейні — в час смерті дівчинка заклякла в позі колінопреклоніння і — до того — у неї були ніби видалені зайві пальці.

Поки це відбувається, священик отець Грегорі відвідує психіатричну лікарню, щоб побачити близнючку Дари Полу Коклос, але його зупиняє соціальний працівник на ім'я Аарон Старкі і пояснює неможливість її негайного вдочеріння. Дейні дзвонить Фокс і вона просить Малдера знайти папери про вдочеріння Дари Керноф. Тієї ночі Пола загадково помирає в позі колінопреклоніння, коли чоловік входить до її кімнати та від нього розширюється сліпуче світло. Фокс Малдер незабаром дізнається, що Пола і Дара були близнючки, а швидше дві з четверні. В кімнаті померлої хрест висить перевернутим — це сприймається як протест проти Церкви. Агенти також дізнаються, що отець Грегорі сподівався вдочерити Полу, і вони відвідують священика. Грегорі протестує та намагається переконати, що він невинний і просто бажав захистити Полу, взявши її під свою опіку. Грегорі повідомляє агентам, що відійшов від католицької церкви й заснував власну, та висловлює своє переконання — за смертю сестер не стояла рука Божа. При посмертному огляді Поли Коклос Дейна констатує наявність на кожній руці чотирьох зайвих пальців. Пізніше Скаллі переживає бачення своєї дочки Емілі — ніби це вона лежить на анатомічному столі. Дейна вважає, що побачила Емілі для певної мети — врятувати сестер.

Малдер незабаром дізнається про іще одну сестру. За допомогою соціального працівника Старкі Малдер знаходить дівчину в пропащій частині міста, але дивна фігура вбиває її у молитовній позі, перш ніж Малдер зможе потрапити до неї. Малдер виявляє отця Грегорі на місці події та вважає, що він є винуватцем злочинів. Над закляклою в молитовній позі померлою кружляє ворон. При допиті Малдером та Скаллі отець Грегорі наполягає на тому, що він намагався утримати Диявола, який сподівався затребувати душі дівчат. Грегорі носить перевернутий хрест — на такому розіп'яли святого Петра — щоб познущатися з Христа. Він рішучо налаштований на те, що четверта (і остання жива) сестра повинна бути врятована. Пізніше, коли агенти вийшли з кімнати, Старкі входить не відкриваючи дверей і запитує, де знаходиться ця остання дівчина Роберта Дайр. Грегорі мовчить і незабаром починає зажива смажитися; виявляється, що Старкі — диявол. Малдер з поліцейськими прибуває до місця проживання останньої з четверні. З'ясовується — вона проживає у підвалі без світла. Прийомний батько каже, що її забрав отець Грегорі.

Тієї ночі невідома фігура постає перед Скаллі, розкриваючи, що він є Серафим — у нього чотири не людські обличчя. Цей серафим породив чотирьох нефілімів (сестер-інвалідів), і Бог послав ангела на землю, щоб повернути дівчат на небо. Ангел намагається перемогти Диявола, який сподівається використати душі дівчат для власних підступних справ. Скаллі та Старкі знаходять четверту дівчину, Роберту Дайр, у церкві Грегорі. Однак Скаллі бачить, що у Старкі є рогата тінь, яка й розкриває його справжнє походження. Коли Дейна намагається допомогти Роберті врятуватися, жінки стикаються з Серафимом. Скаллі неохоче відпускає руку Роберти, побачивши Емілі на її місці. Дейна дозволяє Роберті увійти в Небо. Дейна дозволяє Емілі увійти в Небо.

Змиритися з втратою. Може в цьому і є віра.

Створення

Сценарій для «Всіх душ» написали Джон Шибан та Френк Спотніц, а режисером був Аллен Култер. Оригінальною попередницею цього епізоду була ідея, розроблена Деном Енджелом та Біллі Брауном, редакторами сюжету для серіалу, що вийшов після Різдва 1997 року. У цьому варіанті сюжет був докорінно іншим; за словами Шибана, історія була «про Малдера й Скаллі та ангелів, але вона ніколи не працювала так, як спочатку була задумана». Шибан і Спотніц вирішили переробити сценарій та художні елементи попередніх частин «Різдвяного гімну» й «Емілі», з яких вони хотіли включити «дуже універсальну» ідею Скаллі, що вивчає свої почуття до померлої дочки. Цей епізод, на думку Енді Мейслера, таким чином став «неофіційною третьою частиною» в цьому підепізоді. У цьому епізоді Скаллі виступає віруючою людиною, тоді як Малдер грає скептично.[1]

Щоб протистояти деяким темнішим аспектам сценарію, Шибан і Спотніц — за поданням Девіда Духовни — додали кілька рядків комічного полегшення, виконаних Малдером. За словами Духовни, «я намагався переконатись, що ми підтримували цей вид людськості за допомогою гумору»[2].

Сцени в церкві святого Джона, представлені в серії — були зняті у власне ванкуверській церкві Св. Августина.[1] До зйомок сценарій для епізоду був схвалений місцевим церковним монсеньйором. У випадку відмови, виробничий колектив розшукав декілька інших церков для унеможливлення зриву зйомок[3]. Були створені спеціальні вітражі, на яких зображений ангел, що піднімається на Небо, щоб сцена відповідала темам епізоду. Книга, яку має отець Мак'К'ю про нефіліма, була створена помічником художнього керівника Вівієном Ніші під керівництвом Спотніца[1]. Сцени в церкві отця Грегорі знімалися в старшому приміщенні лікарні Джорджа Пірсона. Це місце раніше використовувалося в попередній частині «Кіцунегарі» як їдальня. Спочатку виробничий колектив побоювався, що високі вікна будівлі принесуть занадто багато природного світла, і тому деякі з них були приглушені штучним освітленням.

Епізод містив кілька скрупульозних ефектів, які були досягнуті за допомогою гриму або CGI-графіки. Гример Лаверн Башам та перукарка Анжі Бембен отримали завдання надати кожній з четверні (всі зіграні Емілі Перкінс) інший вигляд. Вони також відповідали за те, щоб Джоді Рачикот виглядав старше, що виявилося особливо важким, враховуючи, що у Рачикота не було волосся, яке вони могли фарбувати в сірий колір, і у нього «найміцніша шкіра будь-якого хлопця, якого вони коли-небудь бачили». Візуальні ефекти для створення рухомих облич Серафима були здійснені за допомогою графіки CGI, яку керівник візуальних ефектів Лаурі Кайльсен-Джордж завершив лише «за години до ефірного часу». Сцена була створена так, що актор Трейсі Елофсон носив левову маску для відзняття камерою. Потім різні голови знімали на зелений екран і склали рухому композицію. Потім були накладені різні світлові ефекти, щоб «зробити це виглядаючим страшно» та більш «ангельським»[4].

Подивившись попередньо зверстаний матеріал епізоду, Шибан і Спотніц вирішили, що вони «далеко від кінця». Відчувши, що чогось не вистачає, вони вирішили сфокусувати події епізоду з двома сценами із зображенням Скаллі у церковній сповідальні. Ванкуверський продюсер Д. П. Фінн був обраний для відтворення ролі священика. Спочатку Джилліан Андерсон готувала сценарій для цих сцен заздалегідь. Однак у день зйомок їй було надіслано декілька переробок, а згодом вимагалося більше часу, щоб ознайомитись із новим сценарієм, щоби не поспішати та не підірвати емоції, які вона повинна була винести на знімальний майданчик. Зйомки закінчилися «із стріляниною» через день. Тому Фінн насправді не знімався з Андерсон. Для того, щоб компенсувати доповнення церковних сцен, першу частину епізоду довелося обробляти «сцена за сценою та рядок за рядком».[1]

Сприйняття

Прем'єра «Всіх душ» в мережі Fox у США відбулася 26 квітня 1998 року, і було вперше показано у Великій Британії на BBC One 24 лютого 1999 року[5] Епізод отримав рейтинг Нільсена 8.5 з часткою 12, що означає — його переглянули 13,44 мільйона глядачів[6].

«Усі душі» отримали неоднозначні відгуки телевізійних критиків. Дейв Голдер з «НФІкс» назвав Нефіліма епізоду одним з перших «10 телевізійних ангелів». Він аплодував зміні ролей епізоду, що дозволило Скаллі бути віруючою, а Малдеру — скептиком. Емілі Вандерверф з «The A.V. Club» позитивно оцінила епізод і відзначила його «B +». Незважаючи на те, що назвала серію «періодично занадто повільним епізодом», Вандерверф похвалила Андерсон, запримітивши її виступ «черговою […] потенційною стрічкою на Еммі в цілому сезоні». Крім того, вона насолоджувалась суперечкою скепсису Скаллі та її релігійних переконань, зазначаючи, що серіал міг взяти ідею в царстві іронії, а натомість зіграв її «зі смертельною серйозністю», що дозволило їй (серії) працювати.

Інші відгуки були чомусь більш негативними. Пола Вітаріс з «Cinefantastique» надала епізоду в значній мірі критичний огляд і нагородила його однією зіркою з чотирьох.[7] Вітаріс писала: «З походом у кричущу релігійність» всі душі «виходять, як поганий епізод Мілленіуму». Крім того, вона критично ставилася до тих сцен, в яких брали участь нефіліми, відзначаючи надмірну релігійну образність: «як взята душа [Дари], камера перекидається вправо і зупиняється, щоб затриматися на телефонному полюсі, який утворює хрест». Роберт Шірман та Ларс Пірсон у своїй книзі «Хочемо вірити: критичний посібник із Цілком таємно, Мілленіуму та Одиноких стрільців», оцінили епізод лише однією зіркою з п'яти. Вони посміювалися з того, що вбивця епізоду виявляється або Богом, або ангелом, якому наказав Бог, а також тим, що чотирьом дівчатам судилося померти, оскільки вони несамосправні та «не мають права жити». Крім того, Шерман і Пірсон дійшли висновку, що, хоча релігійне богослужіння не є пасивним діянням, воно трактується так в епізоді. Зрештою, вони прийшли до висновку, що, хоча «погляд на смерть з іншого боку є захоплюючою», це було б краще досліджено «в закритому режимі».

Знімалися

Примітки
  1. Meisler, p. 239.
  2. Hurwitz and Knowles, p. 131.
  3. Gradnitzer and Pittson, p. 176–77.
  4. Paul Rabwin. Special Effects with Paul Rabwin – Seraphin [sic] Head Morph The X-Files: The Complete Fifth Season' [DVD]. 20th Century Fox Home Entertainment.
  5. (1997–98) Album notes for The X-Files: The Complete Fifth Season. Fox.
  6. Meisler, p. 284.
  7. Golder, Dave (5 січня 2012). 10 TV Angels – The X-Files 'All Souls'. SFX (Future Publishing). Процитовано 27 липня 2012.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.