Вторинне джерело інформації

Вторинне джерело інформаційного матеріалу — відносний термін, назва класифікації джерела інформаційного матеріалу за послідовністю.[1][2] Це інформаційний матеріал, отриманий з первинних джерел.[1] Наприклад, огляд джерел літератури, присвячених певному обговоренню чи проблемі з цитуванням цих джерел.[1] Вторинне джерело контрастує з первинним джерелом, яке є початковим джерелом інформації. Вторинне джерело інформації не є свого роду доказом, але є описом доказу. У той час як первинне джерело представляє матеріал, який є похідним свідоцтва явища «з перших рук», то вторинне джерело, зазвичай, забезпечує первинні джерела інтерпретаціями, коментарями, аналізом і критикою. Вторинні джерела включають популярно-наукові публікації і підручники та інші навчальні матеріали. Вторинне джерело — це термін, що використовується у дослідженнях (зокрема, дослідниками історії) щоб описати свої історичні праці як твори синтезовані на основі першоджерел і часто консультацій з іншими вторинними джерелами. Прикладом вторинного джерела може бути біографія історичної постаті, в якій створюють цілісну розповідь за різними первинними документами. Традиційні енциклопедії також є вториннними джерелами. Однак при дослідженні залежно від суб'єкта, той же матеріал може бути або первинним або вторинним джерелом.

Примітки

  1. Фармакоекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів /Л. В. Яковлєва, Н. В. Бездітко, О. О. Герасимова та ін. / За ред. Л. В. Яковлєвої. — Вінниця: Нова Книга, 2009. — 208с. (стор.:50) ISBN 978-966-382-143-6
  2. «Primary, secondary and tertiary sources». University Libraries, University of Maryland
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.