Вулиця Інститутська (Хмельницький)

До 1962 р. Хмельницький був єдиним обласним центром України, який не мав жодного вищого навчального закладу. В той же час, бурхливий розвиток промисловості міста і області, вимагав притоку значної кількості інженерно-технічних кадрів. Цю проблему певною мірою могло розв'язати створення хоча би загальнотехнічного факультету від якогось існуючого інституту, що саме й ініціювали міські та обласні органи влади. 6 червня 1962 р. ректор Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (Львів) В.Шпиця, виконуючи розпорядження міністра вищої та середньо-спеціальної освіти УРСР, підписав наказ з організації загальнотехнічного факультету від свого вузу у Хмельницькому. З цієї, на перший погляд, буденної події розпочинається історія розвитку й становлення першого вищого навчального закладу міста.

Спочатку факультет був розміщений у колишньому приміщенні міської друкарні, що розташовувався в старому будинку на розі Театральної і Грушевського (нині на місці цього будинку — «Промінвестбанк»). Але, маючи на меті перспективу створення самостійного вузу, облвиконком вирішив в 1963 р. для потреб факультету передати нещодавно побудований навчальний корпус школи-інтернату на вулиці Фрунзе (нині — Кам'янецька), 112. Саме цей триповерховий корпус на околиці міста став першим навчальним корпусом новоствореного вузу. На той час місце, де розташовувався факультет, справді було околицею Хмельницького. Південно-Західного мікрорайону ще не існувало — на його місці простягалися сади та поля радгоспу лікарських рослин. Зараз важко повірити, що там, де нині побудовані споруди студентського містечка і багатоповерхові будинки, колись квітували поля опійного маку, які нікого не цікавили. Про наркоманію, що існувала десь «за кордоном», наші люди знали хіба що з газет.

У 1962 р. на перший курс загальнотехнічного факультету було зараховано 250 студентів та ще 200 переведено на старші курси з інших вузів. Першим деканом призначили Семена Михайловича Ганжурова. В 1966 р. факультет отримує статус філіалу Українського поліграфічного інституту, а з вересня 1967 р. стає самостійним навчальним закладом — Хмельницьким технологічним інститутом побутового обслуговування (ХППО). В ньому діяло 3 факультети, загальна кількість студентів сягнула 1500 осіб, на 9 кафедрах працювало 65 викладачів і лаборантів. Першим ректором став той же С. Ганжуров.

У 1974 р. ректором призначили Радомира Сіліна, який перебував на цій посаді 27 років і зробив вагомий внесок у розвиток інституту. ХТІПО перетворюється на багатопрофільний вуз, проведена масштабна розбудова інституту (будують нові навчальні корпуси, гуртожитки, спорткомплекс, житлові будинки тощо), з 1994 р. інститут акредитований за ІУ-м рівнем і отримав статус Технологічного університету Поділля (ТУП). На початку 2002 р. тут було 11 106 студентів, понад 600 викладачів, в числі яких 47 докторів наук і професорів та 319 кандидатів наук і доценгів, 8 факультегів, 32 спеціальності, 8 навчальних корпусів, 5 багатоповерхових гуртожитків.

Нова сторінка в історії вузу відкрилася наприкінці 2003 р. — в грудні Технологічний університет Поділля отримав статус класичного та став державним університетом, а з серпня 2004 р. йому присвоєна найвища категорія. Відтепер він носить назву Хмельницький Національний університет.

• Інститутська ,10 Вище професійне училище №4[1]
• Інститутська, 14/4 Дошкільний навчальний заклад №28 «Пролісок»[2]
• Інститутська, 19/3 Дошкільний навчальний заклад №26 «Кульбабка»[3]