Вулиця Галшки Гулевичівни (Луцьк)

Географічно, ділянка, на якій зараз розташований історико-культурний заповідник, до початку ХХ століття була островом. Починаючи із VIII століття, від якого дослідники відлічують існування міста[2], ця територія постійно зростала внаслідок природного осушення місцевості. Однак придатною для життя вона стала значно пізніше. Так, ділянка, де сучасна вулиця бере початок, стала використовуватися як міська із Х століття. У 1150 році тут уже були міські укріплення, які пролягали вздовж краю надзаплавної тераси[3]. Але повністю територія, де проходить теперішня вулиця, була освоєна лише у ХІІІ столітті[4].

В цьому ж столітті в Луцьку могли з'явитися перші вірменські поселення. У XIV столітті вірменська колонія вже була досить чисельною. У посланні католикоса Теодороса ІІ у 1388 році луцька громада згадана на третьому місці після кам'янецької та львівської[5]. Вірмени були досить заможними. Серед місцевих купців на Ринку було багато вірмен. Вони відображали один із міцних торговельних контактів міста — зі Сходом[6]. Забудова вулиці в основному сформувалася у XIV — на початку XV століть.

Вірменська церква

У 1427 році у вірменському кварталі на цій вулиці був збудований храм. Однак через те, що в другій половині XV століття відбувся занепад вірменської громади Луцька[7], а потім її відновлення у XVI столітті, а також через те, що під час відродження був збудований ще один вірменський храм, дослідники поки не встановили, чи сьогоднішня вірменська церква є тією, що будувалася у 1427, чи тією, яка постала у XVI столітті[8]. Поряд з церквою розташовувався цвинтар.

В середині наступного століття поруч із вулицею (на сусідній) була заснована (або існувала ще раніше) плебанія костелу Святого Якуба. Це був один із фарних костелів Луцька.

Із розвитком Луцька у XIII—XV століттях його планувальна структура перейшла до закритого типу європейських міст[9]. Це, окрім іншого, позначалося на оборонних укріпленнях міста. Так, воно було оточене кількома оборонними кільцями мурів. Вулиця ж Вірменська входила до можливого третього кільця оборони середмістя[10].

Покровська церква у XIX столітті

У тому місці, де вулиця Вірменська з'єднувалася із майданом Ринок, стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці. У 1637 році ця церква була відбудована заново, оскільки попередній храм згорів та був розібраний у 1625 році.

У XVIII столітті вулиця занепадала разом із вірменською громадою Луцька. А вже станом на 1789 рік вулиця була забудована будівлями шляхти невірменського походження. У 1845 році сталася велика пожежа міста, на якій постраждав давній вірменський храм. Згодом він був перетворений на військовий склад. На перетині вулиці із Боніфратською (тепер Караїмська) знаходився хлібний ринок. У 1916 році її перейменували на Хлібну. Саме на початку XX століття сформувалася сучасна забудова вулиці. Під час Другої світової війни вулиці вернули назву Вірменська. У 1958 році її знову перейменували — тепер вона стала називатися іменем Мачтета. А через рік вулиця отримала нову назву — Паші Савельєвої[11].

Елемент фасаду

У 2007 році вулицю знову перейменовували. Хоча було звернення вірменської громади міста про повернення вулиці історичної назви[12], проте їй дали назву Галшки Гулевичівни[13].

Вулиця сформована будинками цегляного стилю кінця XIX — початку ХХ століть. Тут також зберігаються оригінальні бордюри та плитка часів Другої Речі Посполитої. На вулиці розміщений давній вірменський храм, який був перебудований у житловий будинок у 1950-х роках. На фасаді будинку, де перебувала Паша Савельєва, знаходиться меморіальна дошка.

Вулиця Галшки Гулевичівни починається від вулиці Данила Галицького, перетинає Караїмську та виходить до берега річки Стир.

• 
  Один зі старих будинків
• 
  Старі бордюри та плитка
• 
  Дах будинку з вулиці та кірха
• 
  Вулиця