Вулиця Полуботка (Броди)

Давня історична назва цієї вулиці — За водою, чи За води (Заводи). Зі сторони міста вулиця знаходилась за каналом, який в описах і на картах XX ст. зветься Канал, прорізаний від Суховілки. А зі сторони передмістя Старі Броди вона пролягала за широкою заплавою річки Суховілки. Тут, де ще не давно знаходився вигін, а в період радянської влади планували посадити парк Перемоги, річка Суховілка періодично утворювала велику заплаву. Ця заплава в минулому тягнулася до сусіднього села Смільна, утворюючи непрохідні болота, які в сухіші роки жителі міста використовували як сінокоси.

Сучасна вулиця – це частина давньої дороги, яка колись вела від міської брами в напрямку Львова та мала чимало розгалужень. Цікаву статтю про вулицю За води та її жителів знаходимо в часописі «Газета Брідська» за 1896 р., де автор – «кореспондент з Юридики» – з іронією висвітлюючи міське життя, його проблеми, звертається до міської влади:

«А може б Суховилку вичистили? Їй-Богу, час найвідповідніший! Недавно топився в її болоті улан з другого ескадрону і був би бідака от-от потрапив межи благословенних, коли б не добродушні мешканці з Заводи. Ціла вулиця рятувала вершника і коня з болота, але витягнули тільки вершника, лише добровільна пожежна сторожа, що прибула на допомогу, зуміла витягти бахмата. – Звідси випливає, що на Заводі слабкі люди, не досить що бідняги живуть повітрям – як і три чверті наших городян, – але до того ж повітрям зіпсутим. Яка ж, таким чином, велика їх заслуга щодо врятування захисника вітчизни! Магістрат повинен дати їм субвенцію; буде братія принаймні ліпше пити, ніж до цього часу»

В сухіші роки, коли Суховілка пересихала чи «ховалася» під землю, тут, на Заводі, існувала постійна сажалка – невелика водойма. Сажалку на Заводі згадує у своїй статті «Старі Броди» брідщанин Юліян Чорній. Невеличке озерце він зображає і на накресленому плані, який показує стан міста на 1943 р. Саме в цій сажалці після приходу в кінці червня 1941 р. німців було втоплено перший в Бродах (і, напевне, один з перших в Галичині) пам’ятник вождю пролетаріату В.Леніну (1871-1924), який відкрили 7 листопада 1940 р. у міському сквері (на Райківці). Під час прориття каналу у 2010 р. екскаватор викинув у відвал нижню частину бетонного пам’ятника (від чоботів до пояса). Світлини цього фрагменту зберігаються нині у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.

В радянський час вулиця отримала назву 30-річчя Радянської України. Однак за нею закріпилася й інша, народна, назва – «30 літ без асфальту». Це сталося через те, що вулиця була ґрунтовою і через постійні підтоплення (під час розливу Суховілки та підняття ґрунтових вод) і під час дощів там стояла вода і неможливо були по ній пройти не забруднивши чи навіть не замочивши взуття. Періодично, впродовж якогось часу, при піднятті рівня води в Суховілці та в Дітковецькому потоці, який йшов через урочище Бугаї попід вулицею 22 Січня, весь вигін наповнювався водою і сюди запливало чимало риби, яку із задоволенням ловили місцеві рибалки, особливо діти. В цей час підтоплювало не лише саму вулицю, а й підвали мешканців прилеглих будинків, завдаючи тим самим чималої шкоди. У 2010 р. на вигоні було прокопано меліоративний канал, в якому тепер збирається вода, що надходить із Суховілки, і це запобігає підтопленню вулиці Полуботка. А колишня заплава річки Суховілки в наш час інтенсивно забудовується.

З процесом декомунізації міських назв, у 1991 р. вулицю 30-річчя Радянської України було перейменовано на гетьмана Павла Полуботка.

Вздовж парної частини вулиці, збереглося декілька одноповерхових садиб, збудованих переважно у першій половині ХХ століття. Зокрема це Садиба 1904 року по вулиці Павла Полуботка, 28.[2]

• Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / Чумак Я. — Торонто, Онтаріо, 1988. — 671 с.
• Дослідження полікультурної історичної спадщини міста Броди (потенціал, проблеми, перспективи) / Корчак А. — Броди, 2016. — 81 с.