Вятське бароко

Вя́тське баро́ко — архітектурний стиль у мистецтві, що зародився в середині XVIII в Росії, в басейні річки Вятка. Являє собою місцеву архітектурну школу, що тісно пов'язана із народними джерелами.

Миколаївська церква (с. Істобенське)

Храмовий комплекс міста Лальськ. XVII—XVIII ст.

Фундаментом для виникнення вятського бароко стало кам'яне зодчество, що виникло на В'ятці ще в кінці XVII століття через дорожнечу цегли і намаганні замінити її камінням. Цей стиль увібрав в себе своєрідно інтерпретовані форми столичної архітектури середини XVIII століття, старі традиційні мотиви та елементи петербурзького зодчества, доповнені новим репертуаром прийомів, вироблених на землі Великого Устюга.

Серед численних церков вершиною розквіту є наступні, збудовані під керівництвом Микити та Данила Горинцевих:

• Миколаївська церква (1765-1768) в селі Істобенське, Оричевський район
• Іллінська (1767-74) церква в селі Юр'єво, Котельницький район
• Троїцька церква (1768-70) в місті Кіров
• Троїцька церква (1770-74) в селі Раменьє, Куменський район
• Троїцька церква (1773-78) в селі Єкатерина, Котельницький район

Одним з найбільших комплексів цього стилю є храмовий ансамбль міста Лальськ: п'ятибанний Воскресенський собор (1698—1717 рр.), Благовіщенський собор (освячений в 1761 р.) та дзвіниця (освячена в 1763 р.).