Віанден (замок)

Замок Віанден на гравюрі Маттеуса Меріана старшого, виданій у 1643 році.

Замок був побудований на місці давньоримського замку. Перший відомий граф Віанден згадується у письмових джерелах, що відносяться до в 1090 році. Замок продовжував бути резиденцією впливових графів Віанден до початку 15 століття.[2]

Близько 1100 року була побудована квадратна фортеця, а також кухня, каплиця та житлові кімнати. Протягом першої половини 12 століття добудовано нову житлову вежу та престижну декагональну каплицю, а сам палац розширено. На початку 13 століття був побудований новий двоповерховий палац розміром 10 на 13 метрів з розкішною галереєю, що з'єднувала його з каплицею. Ці доповнення показують, як графи Віанден намагалися скласти конкуренцію дому Люксембургів. Остання велика зміна відбулася в середині 13 століття, коли весь замок був перероблений таким чином, щоб виглядати у готичному стилі.[3] Нарешті, в 1621 році особняк Нассау з його бенкетним залом та спальнею був побудований принцом Морісом Орансько-Нассау-Віанденським у стилі Ренесанс замінивши пошкоджене бічне крило XI століття.

Ніколя Льє. Замок Віанден. 1834.

Король Нідерландів Віллем I у 1820 році продав замок за 3200 флоринів. Новий хазяїн замку почав продавати його по частинах, в тому числі зняв для продажу черепицю з даху, дерев'яне обрамлення внутрішніх стін, двері, вікна тощо. Внаслідок всього цього замок швидко перетворився на руїни[4]. Населення було незадоволене таким поводженням з замком і у 1827 році королю, одним з титулів якого було граф Віандену, довелося викупити замок за 1100 флоринів і розпочати його ремонт. Однак, через Бельгійську революцію зробити цього не вдалося. Про стан замку у 1830-х роках можна судити з літографій люксембурзьких художників Ніколя Льє і Франца Клемена, виданих ними у 1834 році. У 19 столітті замок залишався занехаяним і частково зруйнованим, однак, каплиця, що є частиною замку, у 1849 році була відновлена принцом Генріхом Нідерландським.[5] У 1890 році герцог Люксембургу Адольф I розпочав реставраційні роботи в замку. Протягом кількох десятиліть було багато зроблено, однак, завершенню робіт завадила Перша світова війна.

Під час Другої світової війни фортеця стала захистком для членів люксембурзького руху опору фашистській Німеччині під час битви при Віандені, що сталася у 1944 році[1].

Лише у 1962 році знову було розглянуто питання реставрації замку, що призвело до реконструкції Збройової палати. Подальшій роботі заважали питання власності замку. Лише після того, як у 1977 році великий герцог Жан передав замок державі, реставраційні роботи продовжилася. Вони тривали до 1990 року і стосувалися як зовнішнього вигляду замку, так і його інтер'єру[1].

Розмір і важливість цього замку у його первинному вигляді можна визначити з того факту, що Лицарська зала могла вмістити п'ятсот солдатів. Чудовою особливістю каплиці при замку є шестигранний отвір у центрі підлоги, що відкривається на підземелля. Вважалося, що це примірник двоповерхової каплиці, але, схоже, воно було побудоване за наказом хрестоносця графа Фрідріха II на зразок церкви гробу Господнього. По сусідству з Віанденом знаходяться й інші зруйновані замки, зокрема, Штольцбург (люксемб. Buerg Stolzebuerg), і Фалькенштайн (в Німеччині).[1]