Вігіланти

Вігіланти — особистості або групи, метою яких є переслідування осіб, обвинувачених в справжніх чи вигаданих злочинах, що не отримали заслуженого покарання, в обхід правових процедур. Хоча їх жертвами нерідко стають справжні злочинці, вігіланти можуть мати власні уявлення про те, що називати злочином. Групи і окремі громадяни, які допомагають владі в переслідуванні злочинців, не вважаються вігілантами, якщо вони не влаштовують самосуд. В іншому випадку вігіланти самі стають злочинцями з погляду закону.

Суд Лінча 1856 р. організований Комітетом вігілантів Сан-Франциско

Слово вігіланти походить від іспанського vigilante (пильний).[1] Вігіланти вважають, що офіційне правосуддя неефективне, внаслідок чого об'єднуються для того, щоб протистояти кримінальним елементам своїми силами. В окремих випадках вігілантами стають одинаки, які розчарувалися як в законі, так і в суспільстві. Іноді жертвами вігілантів стають представники влади, що стоять над законом та звинувачені в корупції.[2] Акції вігілантів не завжди є насильницькими і можуть зводитися до образ на словах або дій, а також до вандалізму щодо майна жертв. Прикладом вігіланта-одинака у художній творчості може бути герой кінофільму «Бережись автомобіля» Юрій Дєточкін або Бетмен.

Історичний аспект
Велике повішання у Гейнсвіллі, 1862 р.

Вігілантизм як діяльність був відомий задовго до появи власне терміна «вігіланти». Паралелі можна вбачати у старовинному звичаї кровної помсти або вендети. Соціологи проводять також паралелі між поведінкою вігілантів та повстанням або царевбивством. У західній культурі типовим образом вігіланта є Робін Гуд.[3] У середньовічній Європі існували таємні судові організації, наприклад, фемічний суд.

У Північній Америці організації вігілантів створювалися ще до війни за незалежність, але власне термін вігіланти застосовується насамперед до тих організацій, які самі називали себе вігілантами і з'явилися в XIX ст.[4][5][6] Вони, зокрема, широко практикували суди Лінча. Однією з них є славнозвісний Ку-клукс-клан.[7] У ХХ ст. аналогічні організації відомі в Німеччині (фрайкора), Фінляндії (Охоронний корпус Фінляндії), Центральній Америці (Ескадрони смерті), Африці (Хлопці Бакасі), Великій Британії (Ірландська республіканська армія), США (Товариство охорони морської фауни).

Сучасність вігілантизму

Влада Мексики уклала мирну угоду з вігілантами — народними добровольцями, які своїми силами борються зі злочинністю та наркотрафіком. Вони стануть частиною сільської оборони.[8]

У нинішній Європі вігілантизм практикують домінуючі етнорелігійні групи і консервативні партії. У Північній Ірландії громада римських католиків періодично стає об'єктом групового вігілантизму кількісно більшої протестантської громади. У 90-х рр. у відповідь на насилля сепаратистської організації ІРА католицька меншість Белфаста піддалося нападам з боку протестантських груп. У Франції Національний фронт Ж. Ле Пена застосовує вігілантізм проти Фронту звільнення Бретані і Асоціації корсиканських патріотів. В Іспанії акції пильності партії Національної єдності спрямовані проти партії басків. Групи вігілантів борються з етноорганізаціями, чия ідеологія і тактика сприймається загрозою усталеному порядку. Нелегітимні тактики вігілантів призводить до загострення етнонаціонального конфлікту.[9]

Вігілантизм в Україні

В Україні термін не набув широкого вжитку, але, наприклад, ознаки вігілатизму присутні у організацій громадян, що ведуть боротьбу з педофілами. З 2014 року різноманітні організації займаються руйнуванням майна та вторгненням у житло колишніх високопосадовців, обвинувачених у корупції.[10] Вігілантом можна вважати Олександра Музичко. Вігілантами також є так звані «Ніжинські Робінгуди».[11]

Вигадані вігіланти

Більшість супергероїв є вігілантами.

Див. також

Посилання

Примітки
  1. "vigilante" etymology. Merriam Webster's Online Dictionary. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 31 травня 2010.
  2. Bronwyn Harris. (May 2001). "As for Violent Crime that's our Daily Bread": Vigilante violence during South Africa's period of transition. Архів оригіналу за 20 серпня 2002. Процитовано 16 лютого 2017. Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  3. Mark D. Meyerson, Daniel Thiery. (1 листопада 2004). A Great Effusion of Blood?: Interpreting Medieval Violence.
  4. Kevin Mullen. Malachi Fallon First Chief of Police.
  5. Kelly D. Hine. (1998). VIGILANTISM REVISITED: AN ECONOMIC ANALYSIS OF THE LAW OF EXTRA-JUDICIAL SELF-HELP OR WHY CAN’T DICK SHOOT HENRY FOR STEALING JANE’S TRUCK? (PDF). Архів оригіналу за 19 вересня 2003. Процитовано 16 лютого 2017.
  6. Eric Monkkonen. Western Homicide: The Case of Los Angeles, 1830—1870. // Pacific Historical Review, 74 (Nov. 2005), 609.
  7. Ку Клукс Клан: белое движение в США [Електронний ресурс. — М. : [б. в.], 2001. — 72 с.
  8. У Мексиці узаконять так звані «народні» патрулі
  9. Гегемоністський конфлікт і вігілантізм
  10. Активисты захватили «замок» Кивалова в Одессе
  11. "Ніжинський Робінгуд" знову взявся за стару справу, mynizhyn.com, 18 Листопада 2014
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.