Віз Кюньо

Ще за Середньовіччя були спроби створити вози, що мали б пересуватися силою вітру або мускульною силою людей, що сиділи в них[1]. У 1668 або 1672 році, тобто ще за сто років до Кюньо, бельгійським ієзуїтом Фердінандом Вербістом у його книзі з астрономії була описана машина, що могла рухатися за допомогою струменю пари, що приводив у дію механізми на ній. Є думка, що саме машина Вербіста могла бути першим автомобілем, однак за твердженням противників цієї ідеї доказів існування такої машини немає.

1764 року Кюньо отримав офіційне доручення від французького військового міністра герцога де Шуазель на створення парового тягача для потреб артилерії. У жовтні 1769 року Кюньо вперше продемонстрував свою машину у Парижі. Паровий казан цієї машини не мав топки і для того, щоб розігріти воду в ньому, багаття розпалювали під казаном на землі. Після того як пара піднімалася, машина вирушала. Роботи казана вистачало лише на 12 хвилин. Потім паровик знову необхідно було наповняти водою, запалювати під ним багаття. Незважаючи на недоліки, двигун захопив військового міністра і він замовив Кюньо більшу за розмірами і потужнішу машину.

22 квітня 1770 року була представлена наступна машина для апробації. У парового казана цієї машини вже була власна топка.

Спершу демонстрація пристрою йшла успішно, але в один з моментів заклинило систему кермування, внаслідок чого агрегат врізався у стіну і вона обвалилася.

У липні 1771 року машину було відремонтовано, однак на той час міністр, що протегував Кюньо, опинився в неласці при дворі і роботи Куньо були припинені. Кюньо таким чином був позбавлений необхідної фінансової підтримки.

1794 року віз Кюньо відкотили у паризький Музей мистецтв і ремесел, де він й досі зберігається у чудовому стані.