Війна Золотого Трону

Карта Ашанті в XIX столітті

Цитата з розповіді очевидця Квадво Афодо:

Білий чоловік запитав у дітей, де в селі Бер захований Золотий Трон. Він погрожував їм, що їх будуть бити, якщо вони не покличуть дорослих з джунглів. Вони відмовилися це робити. Діти знали, що білі прийшли за Золотим Троном. Вони не боялися бути побитими. Зрозумівши це солдати почали їх залякувати і бити.

Ця жорстокість спровокувала Війну Золотого Трону, що почалася 28 березня 1900 року. Яаа Асантева мобілізувала війська племен ашанті і протягом трьох місяців тримала в облозі британську місію у форті в Кумасі. Тільки з допомогою кількох тисяч солдатів і польової артилерії англійцям вдалося зняти облогу. Британці грабували села, вбивали місцеве населення, захоплювали землі, ставлячи виживших в залежність від колоніальної адміністрації. Також британці захопили Королеву-Матір Еждісу Яаа Асантева, яка разом з оточенням була заслана на Сейшельські острови. Більшість командирів повстанців також потрапили в полон. Яаа Асантева померла у вигнанні 20 років потому. Тим не менш, засланий ашантіхен (правитель всіх ашанті), Премпех I урешті-решт повернувся в Ашанті живим і здоровим.

Золотий Трон був настільки важливий для ашанті, що вони дозволили заслати ашантіхена Премпеха I, лише б трон не був захоплений англійцями. Крім того, після війни Ашанті проголосили свою перемогу, тому що мета війни — захист Золотого Трону — була досягнута.

Ходжсон відправився в Кумасі з невеликим загоном британських солдатів і місцевих рекрутів і прибув туди 25 березня 1900 року. Ходжсон, якому при в'їзді в місто були надані почесті, зійшов на поміст і виступив з промовою перед лідерами Ашанті: Промова, чи точніше її переклад африканським перекладачем, містила такі фрази:

Ваш правитель Премпех I знаходиться у вигнанні і не повернеться в Ашанті. Його влада і повноваження будуть передані представникам королеви Великої Британії. За умови мирного договору Формена ви повинні платити 16 000 фунтів стерлінгів в рік. Тому ставиться питання про Золотий Трон Ашанті. Королева має право на цей Трон і вона його має отримати.

Де Золотий Трон? Я представляю верховну владу. Чому я сиджу на простому стільці? Чому з нагоди мого приїзду в Кумасі ви не принесли Золотий Трон, для того щоб я сидів на ньому? Однак, будьте впевнені, що нехай зараз Золотий Трон не належить уряду, воно буде керувати вами так само неупереджено і справедливо.

Не розуміючи значення Золотого Трону, генерал-губернатор Ходжсон не здогадувався про те, що він виказав неповагу до народу ашанті. Майже відразу ж Королева-Мати Еджісу Яаа Асантева зібрала чоловіків, щоб створити загони для напади на британців та повернення свого правителя — Ашантіхена. Серед розлючених місцевих жителів знайшлося багато добровольців, тому посланник Ходжсона — капітан Севіл Армітаж і його люди, що шукали Золотий Трон в сусідньому селищі, потрапили в засідку і лише злива, що раптово розпочалася, дозволила відступити до британської місії в Кумасі. Місія являла собою невеликий укріплений частоколом форт, де розташувалися 18 європейців, десятки метисів — працівників колонії і близько 500 представників нігерійської народності хауса. У форті було 6 малих польових гармат і 4 кулемети Максима. Ашанті не були готові до штурму і тому влаштували тривалу облогу, зробивши лише один напад 29 квітня, який закінчився невдачею. Ашанті продовжили обстрілювати захисників, перерізали телеграфні дроти, блокували поставки продовольства, атакували колони, намагалися розблокувати форт.

Постачання продуктів і медикаментів практично припинилися, тому хвороби стали косити оборонців форту. У цей час (у червні 1900 року) підійшов ще один загін з 700 осіб. Щоб зберегти залишки продовольства для слабких і хворих, деякі здорові європейці разом з губернатором Ходжсоном, його дружиною і більш ніж сотнею хауса покинули форт. Дванадцять тисяч абраде (воїнів Ашанті) кинулися в погоню за втікачами, які мали фору в своїй довгій дорозі назад до королівської колонії і тому змогли уникнути зустрічі з основною частиною абрадів.

Коли Ходжсон прибув на узбережжі, 1000 людей, зібраних з різних британських військових підрозділів і поліцейських сил, розташованих у Західній Африці під командуванням майора Джеймса Віллкокса, вийшли з Аккри. В ході маршу солдати Віллкокса відбили кілька добре захищених фортів, які займали воїни із союзу племен Ашанті, найбільшим з них був форт в Кокофу, при взятті якого британці зазнали важких втрат. Під час походу Віллкоксу доводилося постійно долати важкі випробування, боротися з ворогом на його території і організовувати постачання в умовах ефективної партизанської війни. На початку липня його сили прибули в Беквай і підготувалися для остаточного штурму Кумасі, який почався вранці 14 липня 1900 року. Використовуючи як основну ударну силу воїнів йоруба з Нігерії, які перебували у складі прикордонних військ, Віллкокс взяв чотири охоронюваних частоколи, нарешті звільнивши форт увечері 15 липня, коли його мешканці перебували всього в парі днів від капітуляції.

У вересні, після літнього відпочинку та догляду за хворими та пораненими в ході захоплення Кумасу, Віллкокс розіслав летючі загони в сусідні райони, які підтримали повстання. Його війська розгромили сили Ашанті в перестрілці на Обассі 30 вересня, а також знищили фортецю і місто Кокофу на північний схід від Беквай, де він раніше отримав відсіч, використовуючи нігерійських солдатів. Після штурму міста капітан Чарльз Джон Меллісс був нагороджений Хрестом Вікторії за хоробрість в атаці, єдиний за всю кампанію, хоча ряд інших посадових осіб отримали Орден «За видатні заслуги».

Яаа Асантева була Королевою-Матір'ю Еджісу (області у Федерації Ашанті) (зараз знаходиться в центральній частині сучасної Гани). Тоді Золотий Берег був британським протекторатом. Британці підтримували свій протекторат за рахунок податків, що збираються у Федерації Ашанті з місцевого населення. Також колонізатори захопили контроль над золотими копальнями Ашанті, позбавивши федерацію значних доходів. Коли місіонери почали створювати школи і втручатися в місцеві справи, ашанті відчули себе приниженими англійцями.

Своєю промовою Яаа Асантева згуртувала опір колонізаторам:

Зараз я бачу, що деякі з вас бояться йти вперед і боротися за нашого правителя. У часи Осей Туту, Окомфо Анокі і Опоку Варі начальники не дозволили б захопити їх правителя без єдиного пострілу. Жоден білий не міг собі дозволити говорити з лідерами Ашанті так, як говорив губернатор цим ранком. Невже дійсно хоробрості Ашанті більше немає? Я не вірю. Цього не може бути. Я повинна сказати наступне: «Якщо ви, чоловіки Ашанті, не підете вперед, то це зробимо за вас ми». Ми — жінки, зробимо це. Я закликаю наших жінок. Ми будемо боротися з білими чоловіками. Ми будемо стояти на полі бою до останнього.

Тисячі людей, білих і чорних, стікалися до берега, щоб привітати його. Вони були глибоко розчаровані, коли стало відомо, що не зможуть побачити Нана Премпеха, і що він повинен був приземлитися в 5:30 вечора і відразу відправитися в Кумасі на спеціальному поїзді. Через двадцять хвилин після прибуття поїзда гарний автомобіль Нана Премпеха опинився в оточенні людей. Було важко створити умови і передумови для його повернення. Гарний аристократичний чоловік в чорному костюмі підняв руку на крики натовпу. Цією шляхетною особистістю був Нана Премпех.

Ашанті зазнали поразки в бою, але виграли війну. Незважаючи на те, що Кумасі виявився включений до складу Британської імперії, Ашанті в значній мірі зберегли свою автономію. Мета війни — захист Золотого Трону від британців — була досягнута. Тим не менш, у наступному році багато лідерів Ашанті, включаючи Королеву-Матір Яаа Асантева, були заарештовані і заслані на Сейшельські острови, звідки їм не дозволяли повернутися протягом чверті століття. За цей термін багато, в тому числі сама Яаа Асантева, померли. У місті Кумасі досі зберігається військовий меморіал і кілька великих будівель колоніальної епохи, хоча він, разом з іншими частинами Золотого Берега, в кінцевому рахунку були включені до складу Гани.

Британці ніколи так і не захопили Золотий Трон. Він був захований в глибині джунглів під час війни, і незважаючи на всі зусилля колоніальної адміністрації його не вдавалося виявити до 1920 року. Тоді він був випадково знайдений кількома робітниками, які відірвали золоті пластини, що прикрашали Трон, позбавивши його «сили» в очах племен ашанті. Робітники були засуджені до смертної кари судом Ашанті, в юрисдикції якого вони перебували, однак втрутилася колоніальна адміністрація, і кару замінили засланням. Війна коштувала англійцям і їх союзникам в цілому 1007 осіб безповоротних втрат. Серед племен Ашанті кількість загиблих оцінюється в 2000 чоловік.

• Історія Гани
• Ашанті
• Осей Туту Агимен Премпе II
• Ашантегене

• Queen Mother of Ejisu Yaa Asantewaa (англ.)
• The Golden Stool (англ.)
• West African kingdoms (англ.)