Вілла Деціуша
Вілла Деціуша (пол. Willa Decjusza) — назва архітектурного пам'ятника, який знаходиться в краківському районі Воля-Юстовська за адресою: вулиця 23 липня 1943 року, 17а. Будівлю внесено до реєстру пам'яток Малопольського воєводства (Польща), які охороняються державою[1].
| Вілла Деціуша | |
|---|---|
|
| |
| 50°03′ пн. ш. 19°52′ сх. д. | |
| Країна |
 Польща |
| Розташування | Краків |
| Тип | Вілла |
| Перша згадка | 1535 |
  Вілла Деціуша Вілла Деціуша (Польща) | |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія
Будинок звів власник села Волі-Юстовської Юст Людвік Деціуш у 1535 році, поблизу заповідника Паненські скелі, за проектом італійських архітекторів Джованні Чіні з Сієни, Бернардіно Занобі де Джанотіс і Філіпа з Фезоле.
У 1590 році будівлю купив Себастьян Любомирський, син краківського воєводи Станіслава Любомирського. У 1620 році будівлю було розширено, ймовірно, за проектом архітектора Мацея Траполи, який додав до нього дві бічні вежі.
У 1720 році будинок придбав Анджей Можковський з шляхетного роду Санґушків. У першій половині XIX століття дім був перебудований сім'єю Ледуховських, які змінили шоломи на баштах зі стилю бароко на стиль маньєризму.
У 1844 році наступна власниця будівлі — Генрієтта Єва Анквічувна — додала оглядовий майданчик із двома бічними сходами до нього, балкони на вежах і аттик.
Після пожежі 1882 року Марцеліна Чарторийська відреставрувала будівлю за проектом польського архітектора Тадеуша Стриєнського; після того в ньому часто проводилися концерти. До 1917 року вілла Деціуша перебувала у власності князів Чарторийських.
Під час Першої світової війни в будівлі знаходилися казарми.
7 березня 1930 року вілла Деціуша була внесена до реєстру пам'яток Малопольського воєводства (№ А-131), які охороняються державою.
Під час Другої світової війни в будинку розташовувалось відділення німецької поліції. Після війни вілла Деціуша перейшла в державну власність, і в даних приміщеннях послідовно перебували Центральний відділ навчання спільної роботи, пансіонат і філія туберкульозної лікарні.
У 70-ті роки XX століття вілла Деціуша була відремонтована, і на даний час в ній знаходиться адміністрація Товариства вілли Деціуша.
Дана будівля входить до переліку об'єктів туристичного маршруту «Ренесансовий шлях Малої Польщі».
Література
- Zbigniew Beiersdorf, Willa Decjusza (w :) Encyklopedia Krakowa, Kraków 2000
- Janusz Bogdanowski, Przemiany architektoniczne willi na Woli Justowskiej, «Rocznik krakowski», T. 66, Kraków 1975
- Maria Dayczak-Domanasiewicz, Architektura dworu biskupów krakowskich na Prądniku Białym na tle nowożytnego budownictwa rezydencjonalnego okolic Krakowa (w :) Pałace i wille podmiejskie Krakowa, Kraków 2007
- Jerzy Kowalczyk, Sebastian Serlio a sztuka polska, O roli włoskich traktatów architektonicznych w dobie nowożytnej, Instytut Sztuki PAN, «Studia z historii sztuki», T. 16, 1973
- Jerzy Kowalczyk, Wille w Polsce w XVI i pierwszej połowie XVII stulecia, «Kwartalnik architektury i urbanistyki», T. 25, 1976
- Bogusław Krasnowolski, Architektura loggii małopolskich w latach 1500—1650, «Biuletyn Historii i Sztuki», R. 31, 1963, z. 4
- Jerzy Adam Miłobędzki, Zarys dziejów architektury w Polsce, Warszawa 1963 (i liczne wydania późniejsze)
- Mirosław Sulma, Przekształcenia architektury Willi Decjusza (w :) Villa Decius, wyd. III uzup., Kraków 1999
- Stanisław Tomkowicz, Powiat krakowski, «Teka Grona Konserwatorów Galicji Zachodniej» T. 2, Kraków 1906
- Katarzyna Trojanowska, Willa Decjusza i jej mieszkańcy (w :) Villa Decius, wyd. III uzup., Kraków 1999
Посилання
- Історія (пол.)