Віллі Мейбон
Ві́ллі Ме́йбон (англ. Willie Mabon), повне ім'я Ві́ллі Дже́ймс Ме́йбон (англ. Willie James Mabon; 24 жовтня 1925, Голлівуд, Теннессі — 19 квітня 1985, Париж, Франція) — американський ритм-енд-блюзовий і блюзовий піаніст, співак і автор пісень.
Віллі Мейбон | |
---|---|
| |
Віллі Мейбон у Парижі, 1976 | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Віллі Джеймс Мейбон |
Дата народження | 26 жовтня 1931 |
Місце народження | Голлівуд, Теннессі |
Дата смерті | 19 квітня 1985 (53 роки) |
Місце смерті | Париж, Франція |
Роки активності | 1949–1984 |
Громадянство | США |
Національність | афроамериканці |
Професія | музикант, автор пісень |
Інструменти | вокал, фортепіано, губна гармоніка |
Жанри | ритм-енд-блюз, блюз |
Псевдоніми | Біг Віллі |
Гурт | Willie Mabon and His Combo |
Лейбли | Blues On Blues, Chess, U.S.A. |
Біографія
Віллі Джеймс Мейбон народився 24 жовтня 1925 року в Голлівуді, штат Теннессі. У 1942 році переїхав до Чикаго, де став відомим співаком і піаністом. Мейбон вчився грати як джаз, так і блюз. У 1949 році зробив перший запис на лейблі Apollo як Біг Віллі, і деякі записи у 1950 році для Aristocrat і Chess з гітаристом Ерлом Дрейнсом у складі гурту the Blues Rockers.
У 1952 році дебютний запис на лейблі ді-джея Ела Бенсона Parrot, «I Don't Know», посів 1-е місце в ритм-енд-блюзовому чарті, де протримався 8 тижнів і у підсумку був проданий Chess. Після цього Мейбон підписав контракт з Chess і наступного року повернувся в чарти з «I'm Mad» (посідала 1-е місце упродовж 2 тижнів), а з «Poison Ivy» (написану Мелом Лондоном) в 1954 році потрапив в топ-10. Упродовж співпраці на Chess основний акцент робився на фортепіано і саксофон, аніж на гітару та губну гармоніку, що підкреслювало ритм-енд-блюзовий підхід Мейбона. Його оригінальна версія пісні Віллі Діксона «The Seventh Son» у 1955 році стала великим хітом. У 1957 році почав працювати на лейблі Federal, потім на Mad (1960), Formal (1962), на якому записав успішну «Got to Have Some» та U.S.A. (1963—1964).
У 1972 році переїхав у Париж (Франція), де регулярно записувався і гастролював по Європі. У 1973 році взяв участь у записі альбому Southside Lady Коко Тейлор у Франції на Black & Blue. Того ж року випустив власний альбом на цьому лейблі під назвою Cold Chilly Woman.
Дискографія
Альбоми
- Willie Mabon Is Back — Funky (Blues On Blues, 1972)
- Cold Chilly Woman (Black and Blue, 1973)
- Come Back (America, 1973)
- The Comeback (Big Bear, 1973)
- Live + Well (Ornament, 1974)
- Chicago 1963 (America, 1974)
- Shake That Thing (Black and Blue, 1973)
- Chicago Blues Session! (L+R, 1979)
Література
- Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня, 2005. — Т. 2. — P. 643. — ISBN 0415926998.
- Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — P. 245. — ISBN 978-0-313-34423-7.
Посилання
- Біографія на Allmusic (англ.)
- Ілюстрована дискографія Віллі Мейбона (англ.)
- Дискографія на Discogs (англ.)