Вільгельм Шнеккенбургер
Вільгельм «Віллі» Шнеккенбургер (нім. Wilhelm „Willi“ Schneckenburger; 30 березня 1891, Тюбінген — 14 жовтня 1944, Белград) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту (1 травня 1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
| Вільгельм Шнеккенбургер | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Wilhelm Schneckenburger | ||||||||||||||||
| Народився |
30 березня 1891 Тюбінген, Німеччина | |||||||||||||||
| Помер |
14 жовтня 1944 (53 роки) Белград, Сербія | |||||||||||||||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Німецький рейх | |||||||||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||||||
| Військове звання |
 генерал від інфантерії | |||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||
_25Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_18Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_12Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_4Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Син обермузикмайстера. 30 серпня 1909 року поступив на службу в піхоту. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері, пройшов підготовку офіцера Генштабу. З 1 жовтня 1934 року — начальник оперативного відділу штабу 9-ї піхотної дивізії. 1 жовтня 1935 року відряджений у Військову академію. З 1 жовтня 1936 року — начальник 11-го відділу Генштабу сухопутних військ. З 1 вересня 1939 року — начальник штабу 3-го військового округу. З 5 жовтня 1940 по 24 грудня 1942 року — командир 125-ї піхотної дивізії. Учасник німецько-радянської війни, включаючи бої під Вінницею, Уманню, Києвом, Полтавою, Харковом, з грудня 1941 року — в районі Міуса, потім — під Ростовом і Новоросійськом. З 5 травня по 1 серпня 1943 року — командувач 17-го армійського корпусу, який діяв на Міусі. З 1 червня 1944 року — начальник німецької військової місії в Болгарії (німецький генерал при Верховному командуванні болгарської королівської армії). З серпня 1944 року — командувач корпусу «Белград» (бойова група «Шнеккенбургер») в Сербії. 13 жовтня 1944 року важко поранений у бою з партизанами і наступного дня помер від ран.
Нагороди
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Золота медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг) (12 травня 1915)
- Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (20 лютого 1917)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Лицарський хрест Залізного хреста (1 серпня 1941)
- Німецький хрест в золоті (5 травня 1942)
- Відзначений у Вермахтберіхт (27 липня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія; 7 травня 1943)
Література
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena, 2. Auflage 2007, ISBN 978-3-938845-17-2