Вільям Джордж Хейден

Став активним членом Лейбористської партії Австралії. На федеральних виборах 1961 року він здивував багатьох, в тому числі себе, вигравши місце в Палаті представників від електорального округу Окслі, розташованого на південному заході Брисбена. Він витіснив Дона Камерона, міністра охорони здоров'я в ліберальному уряді прем'єр-міністра Роберта Мензіса. Перемога Хейдена була частиною 15 місць лейбористів, майже скинули уряд Мензіса.

Він став одним з наймолодших членів палати парламенту, у 28 років Хейден виявився старанним парламентарієм і у 1969 році він був переобраний. Коли лейбористи виграли вибори 1972 року, і при новому прем'єр-міністрі Гофе Вітлем, Хейден став міністром соціального забезпечення, і в цій якості ввів пенсії матерям-одиначкам та програму «Medicare», першу систему загального медичного страхування в Австралії. 6 червня 1975 року він обійняв посаду скарбника, і протримався на ній до того як, 11 листопада 1975 року генерал-губернатор Джон Керр відправив у відставку прем'єра Гофа Вітлема, а через місяць лейбористи були жорстко переможені на виборах. Хейден залишився єдиним депутатом лейбористів від Квінсленда.

Коли зазнали поразки на виборах 1977 року, Вітлем пішов у відставку з поста лідера і Хейден був обраний його наступником. Його політичні погляди стали більш помірними, і він виступав за економічну політику, що охоплює приватний сектор і американський альянс. На виборах 1980 року Хейдену вдалося скоротити парламентська більшість ліберала Малколма Фрейзера в два рази, з 48 місць до 21. Він не тільки повернув собі багато чого з того, що лейбористи втратили на двох попередніх виборах, але і поставив партію в межах досяжності перемоги на наступних виборах.

До 1982 року стало очевидно, що Фрейзер своїм маневруванням викликав дострокові вибори. Роберт Хоук, колишній профспілковий лідер, обраний до парламенту два роки тому, почав мобілізацію своїх прихильників для заперечування лідерства Хейдена. 16 липня Хейден в партійному голосуванні відстав від Хоука, але він продовжив змову проти Хейдена[7].

У грудні лейбористи здивували всіх нездатністю виграти довибори в штаті Вікторія, проявивши подальше підвищення сумнівів щодо спроможності Хейдена виграти вибори. 3 лютого 1983 року, на зустрічі в Брисбені, найближчі прихильники Хейден сказали йому, що він повинен піти у відставку. Він неохоче погодився. Хоук був обраний лідером на безальтернативній основі. Пізніше вранці, не знаючи про події в Брисбені, Фрейзер в Канберрі призначив дострокові вибори на 5 березня. Фрейзер був добре обізнаний про внутрішню боротьбу у лейбористів, і хотів призначити вибори до того, як партія може замінити Хейдена на Хоука. Він виявив, що Хайден подав у відставку всього за кілька годин до випуску офіційної заяви.

У 1983 році лейбористи виграли вибори, і Хайден став міністром закордонних справ і торгівлі. На цій посаді він виступав за тіснішу інтеграцію між Австралією і її азіатськими сусідами. У 1983 році в інтерв'ю «Asiaweek» він заявив, що

Австралія змінюється. Ми аномальна європейська країна в цій частині світу. В Австралії вже велике і зростаюче азіатське населення і неминуче, на мій погляд, що Австралія стане євразійською країною протягом наступного століття або двох. Австралійські азіати і європейці будуть одружуватися один на одному і вийде нова раса: я думаю, що це бажано.[8]

У 1983 році Хейден оголосив про перегляд австралійської програми іноземної допомоги, відомої як «Jackson Review»[9]. Основні рекомендації доповіді спрямовані на поліпшення професійної якості програм австралійської допомоги, були прийняті урядом. Протягом наступних кількох років, в різних виступах Хайден викладав пріоритети зовнішньої допомоги уряду[10].

Після перемоги на виборах 1987 року, Хоук запропонував Хейдену посаду генерал-губернатора Австралії, на втіху і в заміну посади прем'єр-міністра. Королева Єлизавета II затвердила призначення Хейдена. Про відхід попереднього генерал-губернатора Нініана Стівена було публічно оголошено в середині 1988 року, і протягом наступних місяців Хейден пішов з парламенту і розірвав свої політичні зв'язки з Лейбористської партією. Він вступив на посаду на початку 1989 року, і вже в грудні 1991 року до влади прийшов новий прем'єр-міністр Пол Кітінг. В знак поваги до служби Хейдена Австралії, звичайний термін генерал-губернатора в п'ять років був продовжений до семи.

На початку свого терміну він став Компаньйоном Ордена Австралії[11], щоб виконувати обов'язки генерал-губернатора як канцлера і головного Компаньйона ордену. Однак раніше він говорив, що ніколи не прийматиме жодних нагород. У 1990 році він отримав почесний ступінь доктора юридичних наук Університету Квінсленда[12].

Генерал-губернатор зазвичай є головним скаутом Австралії. Хайден відмовився від цього на підставі свого атеїзму, несумісного з клятвою скаута. Замість цього він був «національним покровителем» Асоціації скаутів.

Після виходу на пенсію з посади генерал-губернатора Хейден і далі робить свій внесок в обговорення державної політики Австралії. У 1996 році він був визнаний австралійським гуманістом року Радою австралійського гуманістичного суспільства. Як член ради журналу «Quadrant» він особисто написав некролог на смерть редактора Падрайк Макгіннесса у 2008 році[13]. Він також і далі публікував свої думки, коментарі в інших журналах і газетах Австралії про поточні соціальні, економічні та політичні питання, включаючи і закордонні справи[13][14].

У 2007 році на 45-й конференції відділення Лейбористської партії Австралії в штаті Квінсленд, Хейден став довічним членом партії.