Малколм Фрейзер

Малколм Фрейзер народився у одному з передмість Мельбурну в родині, що має у своєму родоводі політиків та художників. Його дідусь Саймон Фрейзер емігрував з Нової Шотландії 1853 і став успішним земельним брокером, а також членом парламенту Вікторії.

Він здобув освіту у Мельбурнській школі граматики, а пізніше отримав кваліфікацію з філософії, політики та економіки у Оксфордському університеті 1952 року.

Фрейзер отримав місце у Парламенті за результатами федеральних виборів 1955 року і став наймолодшим членом Палати представників. 1956 року Фрейзер одружився з Тамарою Беггз. У шлюбі у них народилось четверо дітей.

1966 року Фрейзера було призначено на посаду Міністра оборони в уряді Гарольда Холта. На цьому посту Фрейзер контролював ведення бойових дій австралійськими військовими у В'єтнамі. У Кабінеті Джона Гортона він став Міністром освіти та науки, а 1969 він знову став Міністром оборони.

1971 року Гортона на посту Прем'єра замінив Вільям Макмагон. В уряді Макмагона Фрейзер ще одного разу став Міністром освіти і науки. Коли ліберали зазнали поразки на виборах 1972 року, а у владу прийшла Лейбористська партія Австралії на чолі з Гофом Вітлемом, Фрейзер разом зі своїми одно партійцями перейшов до опозиції.

Після поразки лібералів на виборах 1974 року Фрейзер заявив свої претензії на лідерство у партії і переміг. Після тривалої конституційної кризи 1975 року Генерал-губернатор Сер Джон Керр втрутився і припинив повноваження Вітлема 11 листопада 1975. Фрейзер, в результаті, автоматично зайняв пост голови Уряду.

Фрейзер у червні 1977

Фрейзер швидко згорнув деякі з програм лейбористського уряду на кшталт Міністерства засобів масової інформації, а також провів докорінну реформу системи медичного страхування. Йому вдалося приборкати інфляцію, рівень якої підскочив у часи врядування Вітлема. Разом з тим, економічні здобутки Фрейзера було погіршено зростанням рівня безробіття, що сягнув рекордних показників. Це частково було викликано нафтовою кризою, що тривала.

Фрейзер та Президент США Джиммі Картер у червні 1977

Фрейзер також проявляв активність у зовнішній політиці. Він підтримав проведення кампанії на користь скасування апартеїду у Південній Африці.

Фрейзер також виступав проти расової дискримінації у Родезії.

За його урядування Австралія також визнала анексію Індонезією Східного Тимору, хоча багатьом біженцям з цих територій було надано притулок у Австралії. Фрейзер був палким прихильником Сполучених Штатів та підтримав бойкот Олімпіади у Москві. Але, попри це, Національний олімпійський комітет таки вирішив відправити спортсменів для участі в Іграх.

Фрейзер також вразив своїх опонентів імміграційною політикою. Його кабінет пом'якшив правила для переселенців (біженців).[2] Фрейзер розширив можливості для переселенців з Азії та дозволив більшій кількості мігрантів оселятись в Австралії.

Спад

Подружжя Фрейзерів та подружжя Рейганів у Білому Домі 1982 року

За результатами федеральних виборів 1980 року Фрейзер та його партія почали втрачати перевагу у Палаті представників, а також втратили контроль над Сенатом. 1982 року стався відчутний спад економіки; а також спалахнув тривалий скандал, що стосувався тіньових податкових схем.

Наприкінці 1982 стало очевидним, що популярний профспілковий лідер Роберт Хоук стане наступним лідером Лейбористської партії. 3 лютого 1983 року Фрейзер оголошує про подвійний розпуск Парламенту та призначає федеральні вибори на 5 березня, на кілька місяців раніше, ніж це мало відбутись. Однак, Фрейзер зробив це запізно. В результаті, на виборах коаліція зазнала разючої поразки.

Фрейзер негайно пішов з Парламенту.

Після уходу з австралійської політики Фрейзер очолив одразу декілька міжнародних організацій: 1985 року він очолив Групу міжнародних корпорацій ООН у Південній Африці; 1985-86 — співголова Групи Співдружності націй у Південній Африці; 1989-90 — представник Генерального секретаря ООН у Південній Африці з питань торгівлі. Фрейзер також бав участь у багатьох міжнародних доброчинних організаціях. Фрейзер обіймав посаду Віце-президента Королівського товариства Співдружності націй.

• Ayres, Philip (1987), Malcolm Fraser, a Biography, Heinemann, Richmond, Victoria. ISBN 0-85561-060-3 (англ.)
• Kelly, Paul (2000), Malcolm Fraser, in Michelle Grattan (ed.), Australian Prime Ministers, New Holland, Sydney, New South Wales. ISBN 1-86436-756-3 (англ.)
• Kerr, John (1978), Matters for Judgment. An Autobiography, Macmillan, South Melbourne, Victoria. ISBN 0-333-25212-8 (англ.)
• Lopez, Mark (2000),The Origins of Multiculturalism in Australian Politics 1945—1975, Melbourne University Press, Carlton South, Victoria. ISBN 0 52284895 8 (англ.)
• O'Brien, Patrick (1985), Factions, Feuds and Fancies. The Liberals, Viking, Ringwood, Victoria. ISBN 0-670-80893-8 (англ.)
• Reid, Alan (1971), The Gorton Experiment, Shakespeare Head Press, Sydney, New South Wales (англ.)
• Reid, Alan (1976), The Whitlam Venture, Hill of Content, Melbourne, Victoria. ISBN 0-85572-079-4 (англ.)
• Schneider, Russell (1980), War Without Blood. Malcolm Fraser in Power, Angus and Robertson, Sydney, New South Wales. ISBN 0-207-14196-7 (англ.)
• Simons, Margaret with Fraser, Malcolm (2010), Malcolm Fraser: The Political Memoirs, Melbourne University Publishing Limited (Miegunyah Press), Melbourne, Victoria. ISBN 9780522855791 (англ.)
• Snedden, Billy Mackie and Schedvin, M. Bernie (1990), Billy Snedden. An Unlikely Liberal, Macmillan, South Melbourne, esp. Ch. XV and XVI. ISBN 0-333-50130-6 (англ.)

• Малком Фрейзер — Прем'єр-міністри Австралії / Національний Архів Австралії
• Біографія Малколма Фрейзера