Зміїний (острів)

Острів Зміїний
Острів Ахілла

Карта
Географія
45°15′18″ пн. ш. 30°12′15″ сх. д.
Місцерозташування Чорне море
Акваторія Чорне море
Площа 0,17  км² 
Довжина 0,662  км
Ширина 0,560  км
Найвища точка 41 м
Країна
 Україна
Регіон Одеська область
Район Ізмаїльський
Населення ≥ 30 осіб[1] (2012)
Острів Зміїний
Острів Зміїний (Україна)
Острів Зміїний
Острів Зміїний (Одеська область)

 Зміїний у Вікісховищі

О́стрів Змії́ний (рум. Insula Șerpilor, дав.-гр. Λευκός, грец. Φιδονήσι, тур. Yilan Adası) острів у Чорному морі, що належить Україні та визначає її територіальні води.

Житлові споруди на острові утворюють селище Біле Ізмаїльського району Одеської області.

Розмежування виключно (морських) економічних зон та континентального шельфу України та Румунії навколо острова визначено рішенням Міжнародного Суду в Гаазі 3 лютого 2009 року.[2]

Відстань від острова до Одеси становить 120 км. Територіально належить до Вилківської міської громади Ізмаїльського району Одеської області[3]

Походження назви та інші найменування острова

Давні греки називали його «Острів Ахілла», через те, що там було розташовано храм Ахілла і похований сам Ахілл. Інша давньогрецька назва острова Λευκός (Leuce Island; грец. «Білий Острів»). «Білим» називали острів також римляни лат. Alba.

Інші назви (зокрема, сучасна українська назва «Зміїний») пов'язані з тим, що на острові водилось багато змій (водяних вужів), яких виносило сюди з гирла Дунаю (зокрема, на деревних гілках) та жили тут у великій кількості ще в XIX сторіччі (рум. Insula Şerpilor, тур. Yılan Adası).

За часів Османської імперії острів називали по-новогрецьки «Фідонісі» (також «зміїний»). Він дав назву морській битві при Фідонісі, яка точилася біля берегів острова наприкінці 18 ст

Географія

Розташування

Острів Зміїний розташований у північно-західній частині Чорного моря, приблизно за 37.5 кілометри від узбережжя на схід від дельти Дунаю.

Географічні координати острова — 45°15'18 північної широти, 30°12'15 східної довготи.

Острів має хрестоподібну форму, завдовжки по крайніх точках 662 і завширшки 560 метрів, площа 17 га, з крутосхилами берегів 20,5 га, довжина берегової лінії — 3,34 км.

Найближчі населені пункти України — порт Усть-Дунайськ та м. Вилкове.

Найближчий населений пункт Румунії — м. Суліна.

Рельєф і геологічна будова

Рельєфна мапа острову Зміїний
Скелі острова Зміїний
Мапа острова
Острів Зміїний, 2021 рік

Острів утворений міцними гірськими породами і має скелясті обривисті береги, висота берегів сягає 4-5 м у північно-східній частині та 25 м у південно-західній. Найбільша висота — 41,3 м над рівнем моря. Береги острова загалом урвисті, але існують і 4 пляжі: «Дамський», «Дергач», «Золотий» та «Бандитський». У центрі острова пласке плато, у північно-західних та південно-східних кінцях берег являє собою маленькі півострівці, на північному сході вирізняється більший. Це єдине тектонічне підняття на великому (64 000 км²) північно-західному шельфі Чорного моря, значно віддалене від берегів. Зміїний вирізняється неповторним географічним положенням. Він складений з осадових, грубо уламаних порід, які чергуються з кварцитовими пісковиками, кварцовими конгломератами, строкато кольоровим відкладенням. На острові є розщелини та гроти, що йдуть від моря у глибини материкової скелі, але це природні розломи, зумовлені заляганням порід.

Максимальна висота досягає 21 м від берегової лінії, особливо на півдні та закінчується там, де скелі з крутими схилами. Обидва береги: південний та східний мають хвилеподібні лінії, кожна з яких утворює затоку. Північний та західний береги значно нижчі, скелі ледве підіймаються над морем. Північне узбережжя звивисте, являє бухту, а на заході воно майже пряме.

Глибина моря біля берега, як правило, низька: на півночі — це 5-6 м, 13-23 м на півдні, на сході 9-19 м та 10-16 м на заході.

Клімат

Клімат острова Зміїний субтропічний[джерело?] зі значним впливом моря, яке робить погоду острова більш м'якою. Часті вітри, зміни погоди та висока вологість повітря. Середня температура зими коливається від 0 до 2°С, літа — від 19 до 24°С. Абсолютний максимум температури +40°С, абсолютний мінімум −30°С. Середньорічна сума опадів близько 300 мм. Панівними напрямками вітру і хвиль є західний і північно-східний.

Флора

На порівняно тонкому шарі ґрунту острова поширені степові трави. Там відсутня природна деревна рослинність, хоча ведуться спроби виростити дерева, але цьому заважають дужі вітри.

Фауна

Острів Зміїний використовується перелітними птахами для відпочинку при сезонних міграціях. У весняний період на острові спостерігається до 200 видів мігруючих птахів, 28 з яких занесені до Червоної книги. Восени — 156 видів, 37 із них червонокнижні. В окремі роки на острові відпочиває до 45 % видів перелітної орнітофауни України та сусідніх країн східної Європи.

Також на острів з гирла Дунаю морською течією час від часу заносить водяних вужів, від яких острів і отримав власну сучасну назву.

У прилеглих до острова водах зареєстровано 58 видів риб (з яких 12 видів «червонокнижні»: докладніше див. у статті «Іхтіофауна острова Зміїний»), 3 види дельфінів та 6 видів крабів, з яких 4 теж занесені до Червоної книги України. А також щонайменше 13 видів рідкісних рослин.

Зараз окрім собак та кішок, на Зміїному зареєстровано 4 види ссавців. Це щури, два види кажанів, миша хатня та курганцева.

Екологічний стан

Острів Зміїний є найвіддаленішим і, імовірно, найчистішим куточком української землі. Указом Президента України від 9 грудня 1998 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» створено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний», до складу якого залучено екологічно цінну частину острову з прилеглою 500-метровою акваторією Чорного моря загальною площею 232 га.

Наказом Мінприроди України від 27 січня 2005 р. № 54 затверджено Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний».

Історія

Острів Зміїний 1896 року
Острів Зміїний (Змієвий) на мапі України, 1918 рік.

За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів з'явилася у писемних джерелах кінця VII століття до н. е. — там він називався Левка (Білий).

Зміїний мав дуже важливе значення в роки великої грецької колонізації Північного Причорномор'я 8-6 століть до н. е. Сюди причалювали їхні кораблі; мореплавці, торговці, військові моряки навідувались до храму Ахілла-Понтарха, який вважався владикою і покровителем Чорного моря, поклонялись Ахіллесу і приносили жертви. Він був одним із численних сакральних елементів культури стародавніх греків.

Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) були виявлені та описані 1823 року, а в 18371843 рр. значне число будівельних матеріалів з цих руїн використали для спорудження на острові маяка.

Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота.

З I ст. до н. ери до 456 року острів був у складі Римської імперії, з 456 р. Візантії.

З 15 сторіччя острів належав Османській імперії.

По закінченню російсько-турецької війни 17871791, згідно з Ясською угодою, острів Зміїний відійшов до Російської імперії.

Відтак в околицях Зміїного працювала російська гідрографічна експедиція лейтенанта Будищева. 1823 року картограф капітан-лейтенант М.Крицький склав першу мапу острова.

Після поразки Російської імперії в Кримській війні 18531856 острів відійшов до Молдовського князівства. Згодом на ньому розмістили дисциплінарний батальйон румунської армії, розташований там протягом 90 років. Зокрема, 1938 року на острові ув'язнили керівників забороненої румунським урядом «Залізної Гвардії»[4].

Під час Другої світової війни в квітні 1944 року на острів висадився радянський десант, і гарнізон капітулював без бою.

Згідно з дипломатичним протоколом, підписаним Миколою Шутовим (від СРСР) та Едуардом Мезинческу (від Народної Республіки Румунія), острів Зміїний з 12-ї години 23 травня 1948 року перейшов до складу СРСР. Та був долучений до складу Ізмаїльської області Української РСР. З 1954 року ця область увійшла до складу Одеської області. З 1991 р. став частиною Кілійського району Одеської області.

З 1956 року на острові була розташована радянська радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу.

Державний кордон між СРСР і Румунією офіційно визначили в лютому 1961 р., а поділ виняткових економічних зон і континентального шельфу так і лишився невизначеним до миті падіння СРСР. До того-ж СРСР наголошував на тому, що довжина берегової смуги радянського узбережжя в цьому районі вп'ятеро перевищує довжину румунського берега, і відповідно претендував на спірну акваторію, а румунська сторона пропонувала провести лінію розмежування по географічній паралелі й далі — по середній лінії, проведеній між Кримом й узбережжям Румунії.

2 червня 1997 р. Україна та Румунія підписали базовий договір, що підтвердив непорушність колишніх кордонів станом на 1961 рік. Таким чином фактично визнано права України на острів Зміїний.

У 1980-х роках на шельфі навколо острова виявили родовища нафти та газу, що згодом стало приводом для дипломатичної суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод і економічних зон у цьому районі. Після владнання суперечки щодо розмежування економічних зон і шельфу в Міжнародному суді ООН (3 лютого 2009 р.) українська компанія «Чорноморнафтогаз» заявила, що не бачить економічної доцільності в опануванні родовищ шельфу довкола острова[5] ані з української, ані з румунської ділянки.

Судовий розгляд щодо українсько-румунського розмежування на морі

Варіанти проходження лінії розмежування виняткових економічних зон на Чорному морі: український, румунський, та запропонований за часів СРСР.

16 вересня 2004 року Румунія зробила подання до Міжнародного Суду у Гаазі з приводу того, чи вважати острів Зміїний островом чи скелею, що має визначний вплив на схему розмежування континентального шельфу в даному районі.

19 травня 2006 р. Україна зробила подання контрмеморандуму, після чого, у грудні 2006 року Румунія направила в суд репліку на контрмеморандум. До липня 2007 року Україна мала право на подання контррепліки на румунську репліку, після чого суд розпочав розгляд справи по суті.

2 вересня 2008 р. Міжнародний Суд почав процес по острову Зміїний. Попередньо, якби острів визнали непридатною для проживання скелею, то його розташування не враховувалось би при визначенні шельфу та більша частина шельфу відійшла б Румунії, у іншому разі — Україні.

Спочатку свою позицію в суді представляла Румунія, з 8 вересня — Україна. Засідання суду тривало до 19 вересня 2008 року.[6]

Остаточне рішення по справі суд ухвалив 3 лютого 2009 року. Згідно з ним, острів Зміїний було визнано островом з територіальним морем у 12 морських миль, але при цьому о. Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виняткової економічної зони.[7] У тому ж судовому рішенні було визначено лінію розмежування виняткових економічних зон між Україною та Румунією (див. ілюстрації), що стала компромісом між румунською та українською позиціями.

Судове рішення

Вивчивши аргументи сторін та історію питання, а також можливі прецеденти, суд ухвалив одноголосне рішення: Лінія морського кордону, що розділяє континентальний шельф та виняткові економічні зони Румунії та України в Чорному морі, починається з точки 1, що визнана сторонами в статті 1 Договору між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону від 2003 року,[8] проходить дугою радіусом 12 морських миль, що відмежовує територіальне море навколо острова Зміїний, до точки 2 з координатами 45°03'18.5'' північної широти та 30°12'21.5'' східної довготи, де ця дуга перетинається з лінією, проведеною на рівних відстанях від континентального узбережжя Румунії та України. Від точки 2 лінія розмежування проходить рівновіддаленою лінією крізь точки 3 (координати 44°46'38.7'' північної широти та 30°58'37.3'' східної довготи) та 4 (координати 44°44'13.4'' північної широти та 31°10'27.7'' східної широти) до точки 5 (координати 44°02'53.0'' північної широти та 31°24'35.0'' східної широти). Від точки 5 морський кордон проходить рівновіддаленою від румунського та українського узбережжя лінією напрямком на південь, починаючи від геодезичного азимуту 185°23'54.5'' і до точки, де він перетинається з економічною зоною Туреччини.[2] Таке проходження лінії розмежування, по суті точно відтворює лінію, запропоновану радянською стороною на переговорах про розмежування з Румунією в 1987 році.[9]

Сучасність

У 2002 році Кабінет Міністрів України затвердив програму господарської діяльності на о. Зміїний до 2006 року.

Під час впровадження комплексної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 20022006 рр. було освоєно 47 млн грн. (із них 38,7 млн грн. направлені з державного бюджету).

У межах програми острів передано до складу Кілійського району Одеської області, частково демілітаризовано (виведено радіотехнічний підрозділ та демонтовано радар). Також на острові споруджено причал для суден осадкою до 8 метрів, хвилеріз, кілька господарських споруд, висаджено дерева. Споруджується причал для малотоннажного флоту. У майбутньому планується відкриття туристичного та пірнального центрів й налагодження постійного судноплавного сполучення з м. Кілія.

На острові відкрито пошту, філію банку «Аваль», ретранслятор мобільного зв'язку, налагоджено кабельний зв'язок. 2003 року на острові створена науково-дослідна станція «Острів Зміїний», на якій постійно працюють вахтовим методом науковці Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

На виконання сукупної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 20072011 рр., затвердженої 27 грудня 2006 р., передбачено направити 253,3 млн грн.

На початок 2007 року на острові постійно проживало близько 80 осіб: прикордонники, науковці, технічні робітники маяка.

8 лютого 2007 року Верховна Рада України ухвалила постанову про надання господарським та житловим спорудам на Зміїному, статусу селища з назвою Біле та підпорядкуванням Кілійському району. Ця постанова викликала протести, висловлені у вербальній ноті румунськими дипломатами, які українська сторона розцінила як втручання у внутрішні справи[10].

На Зміїному утримують кілька свиней і кіз. Досить багато курок. На невеликих клаптиках землі вирощують овочі. Найбільшу проблему становить відсутність джерел прісної води, тому її привозять з материка. Транспортне сполучення острова з материком здійснюється з використанням гелікоптера (для цього влаштовано спеціальний майданчик) чи морських суден (судно «Косатка»). На острові є автодорога і кілька автомобілів.

Російське вторгнення в Україну

24 лютого 2022 року в наслідок атаки російських військ на острів Зміїний, було взято у полон 13 українських прикордонників, передавши по радіо: «Русский военный корабль, иди на хуй»[11].

Див. також

Примітки

  1. Звернення Одеської обласної ради до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо подальшого розвитку інфраструктури о. Зміїний та селища Біле Кілійського району Одеської області 09 листопада 2012 року
  2. Case Concerning Maritime Delimitation in the Black Sea (Romania v. Ukraine). Judgment. Міжнародний Суд. 3 лютого 2009. Архів оригіналу за 23 червня 2013.
  3. Зміїний (острів)
  4. Справа, ч. 89, 28.04.1938
  5. Перспектив у шельфі біля Зміїного поки не бачать
  6. У Гаазі розпочинають слухання щодо острову Зміїний[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Україна задоволена, що Гаазький суд визнав Зміїний островом
  8. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією (договір підписано в м. Констанца 2 червня 1997 р.; ратифіковано Законом № 474/97-ВР від 17 липня 1997 р.)
  9. Володимир Василенко: "У дипломатії і міжнародному праві не можна оперувати категоріями «перемог» і «програшів»
  10. Romania asks Ukraine to refrain from populating disputed islet
  11. “Русский корабль, иди на х.й!”: захисники Зміїного відповіли ворогові. Українська правда (укр.). Процитовано 25 лютого 2022.

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.