Вінстон Сміт

Спочатку ця дівчина (Вінстон довго не знав її імені, в першій частині твору Оруелл називає її «темноволоса жінка») викликає у Сміта ненависть, змішану з сексуальним бажанням. Він вважає її «добрепоміркованою», дівчиною, що свято вірить у догми партії; до того ж вона часто стежить за ним, і Вінстону здається, що вона — агент поліції думок.

Незабаром Джулія зізнається йому в любові. Спочатку Вінстон сприймає їх любовні стосунки лише як бунт проти партійних догм, але потім у нього з'являються і справжні почуття до цієї дівчини. Його не лякає, а навіть приваблює те, що до нього у Джулії було безліч коханців серед партійців. Вони розуміють, що їхні стосунки можуть завершитися або арештом, або самогубством, але весь час відтягують зведення рахунків з життям.

Після арешту та тортур у міністерстві любові Вінстон та Джулія зрікаються один одного.

О'Браєн викликає симпатію у Вінстона, і він вирішує, що йому можна довіряти. У своєму щоденнику Вінстон пише, що цей щоденник ведеться для О'Браєна та лише він зможе допомогти йому в боротьбі з диктатурою АНГСОЦу. О'Браєн спочатку представляється Вінстону та Джулії як представник таємної організації, яка протистоїть АНГСОЦу та очолюваної Емануїлом Голдштайном. Але незабаром з'ясовується, що він — агент поліції думок. Однак, навіть після свого арешту Вінстон зберігає деяку частину своєї поваги до О'Браєна, хоча саме О‘Браєн і стає головним катом Вінстона у Міністерстві Любові та саме О‘Браєн знищує усю людяність Вінстона.