Вінтерів закон
Ві́нтерів зако́н — фонетичний закон у балтійських і слов'янських мовах, що його 1976 року відкрив В. Вінтер (стаття вийшла 1978 року). Суть закону полягає в тім, що «праіндоєвропейську послідовність "коротка голосівка + дзвінка змична шелестівка" відображено "подовженою акутованою голосівкою + дзвінкою змичною" в балто-слов'янській мові, у той час як праіндоєвропейську послідовність "коротка голосівка + дзвінка придихова змична" відображено "короткою голосівкою + дзвінкою змичною шелестівкою"»[1]. Даний закон не пояснює, чому утворилася саме акутована голосівка, а не циркумфлексована[2].
Матасовичеву гіпотезу, що дію Вінтерового закону обмежував відкритий склад, не підтверджують матеріали[3].
Суть
Закон діяв здебільшого в закритому складі[4]:
- пра-і.є. *sed- > прасл. *sēdtĕi̯ >... укр. сісти, лит. sésti;
- пра-і.є. *ed- > прасл. *ēdtĕi̯ >... укр. їсти;
- пра-і.є. *beg- > прасл. *bēgtĕi̯ >... укр. бігти, лит. bėgimas «біг»;
- пра-і.є. *pod- > прасл. *pōdtĕi̯ >... укр. пáсти.
- пра-і.є. *pedóm >... латис. pēda;
- пра-і.є. *dodʕu̯mí >... латис. duômu.
Інколи дія Вінтерового закону поширювалася й на відкриті склади. Щоб це пояснити, Р. Матасович припустив, що на час дії закону такі слова ще містили ларингали, які вплинули на зміну[3]:
- *nogwHos > прасл. *nōgos >... укр. нагий, лит. núogas;
- *e-ĝh2om > прасл. *ēzъ >... укр. я;
- *e-dh3-o- > прасл. *ēdъ >... укр. яд;
- *h2wodh2ṛ > прасл. *wōdō >... укр. вада.
Винятки
Якщо слово містило в собі сполуки -*ndn- або -*ngn-, то подовження голосного не відбувалося[3]:
- пра-і.є. *wundnos >... прасл. *voda >... укр. вода;
- пра-і.є. *ṇgʷnis > прасл. *ungnis >... укр. вогонь.
Для слова ходъ > хід Ф. Кортланд припустив, що воно містило сполуку -*zd-, яка стримувала дію закону[3]:
Відносна хронологія
Вінтерів закон діяв після втрати кінцевих шелестівок[5], адже в такій позиції його рефлексів немає:
Діяв до збігу приголосних *b, *d, *g, *gw з *bh, *dh, *gh, *gwh і до злиття в спільнослов'янській мові *ō > [а][6].
Значення
По-перше, Вінтерів закон пояснив різницю між рефлексами *b, *d, *g, *gw, перед якими закон діяв, і *bh, *dh, *gh, *gwh, перед якими не було жодного ефекту. По-друге, було роз'яснено різницю рефлексів між *а та *о: перше подовжилося в *ā (> лит. [о], латис. [ā], укр. [а]), а друге в *ō (> лит. [uо] = латис. [uо], але укр. [а]). Тобто *ā та *ō злилися в слов'янських мовах в одну фонему [а][6].
Акут у слові за Вінтеровим законом є ключовим аргументом на користь глотальної теорії.
Див. також
Примітки
- Kortland, Frederik (1988). Remarks on Winer's law. Studies in Slavic and General Lingulstics (Англійською). Amsterdam. с. 387.
- Sukač, Roman (2013). Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською). Cambridge scholars publishing. с. 164.
- Derksen, Rick (2002). On the reception of Winter's law (Англійською). Leiden University.
- Kortlandt, Frederik (2009). Baltica & Balto-Slavica (Англійською). Amsterdam - New York: Editions Rodopi B.V. ISBN 978-90-420-2652-0.
- Sukač, Roman (2013). Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською). Cambridge scholars publishing. с. 135.
- Quiles, Carlos (2009). A Grammar of Modern Indo-European, Second Edition (Англійською). с. 464-465.