Віолетта Віллас
Віолетта Віллас (пол. Violetta Villas, Чеслава Марія (пол. Czesława Gospodarek) уроджена Цєсьляк (Cieślak); *10 червня 1938, Льєж — 5 грудня 2011, Левін Клодзко) — видатна польська естрадна та оперна співачка, актриса театру і кіно, композитор і автор текстів, володарка колоратурного сопрано з діапазоном голосу у п'ять октав.
Віолетта Віллас | |
---|---|
пол. Czesława Cieślak | |
| |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Чеслава Марія Цєсьляк |
Дата народження | 10 червня 1938 |
Місце народження | Льєж |
Дата смерті | 5 грудня 2011 (73 роки) |
Місце смерті | Левін-Клодзький, Клодзький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Польща |
Поховання | Повонзківський цвинтар |
Роки активності | 1960-2011 |
Громадянство | Польща |
Професії | акторка, співачка, оперна співачка, композиторка, авторка пісень, акторка театру, кіноакторка, студійна виконавиця |
Співацький голос | колоратурне сопрано |
Жанри | естрадний та оперний вокал |
Псевдоніми | Violetta Eliza Villas і Violetta Villas |
Нагороди | |
Автограф | |
Файли у Вікісховищі |
Життєпис
Віолетта Віллас — творчий псевдонім Чеслави Цєсьляк. Чеслава Марія Цєсьляк народилася 10 червня 1938 в Льєжі, Бельгія, у родині шахтаря Болеслава Цєсьляка (1907-1960) і домогосподарки Джейн (1914-1985). Крім Марії, в сім'ї було ще троє дітей.
У 1948 вся родина переїхала в Польщу, в невелике селище Левін Клодзко, де Віолетта почала вчитися музичному мистецтву. У 1956 Віллас поступила у «Вищу державну музичну школу» в Щецині, де провчилася три роки.
Віллас дебютувала в 1960 році на Польському радіо. Потім її кар'єра розвивалася стрімко — призи на фестивалі в Сопоті в 1961 і 1962 роках, виступи на фестивалі в Ополе в 1963, 1964, 1965 і 1966 роках.
Співачка починає гастролі в Німеччині, Бельгії, Швейцарії, СРСР, Чехословаччині, Болгарії, Румунії. Віллас виступає у Франції і США, знімається в кіно, її партнери в дуетах на світових сценах — Френк Сінатра, Шарль Азнавур, Пауль Анка, Семмі Девіс.
У співачки був абсолютний слух, Віллас грала на фортепіано, скрипці, тромбоні, володіла дев'ятьма мовами. Кілька десятиліть Віолетта Віллас була символом польського сексу. Останні роки життя був відома як активіст руху за права тварин.
Віолетта Віллас також багато грала в театрі. Її дебют як актриси відбувся в 1978, коли вона з'явилася на сцені Ґранд-театру в Лодзі в музичному спектаклі Kochajmy się. З 1979 по 1988 Віллас була задіяна майже в усіх виставах театру «Сирен» у Варшаві.
За весь час своєї музичної діяльності співачка видала понад 30 альбомів і виконала близько 50 пісень. Віллас виконувала пісні на багатьох мовах: польською, англійською, французькою, німецькою, італійською, російською, іспанською і португальською. Її називали «голосом атомного століття», «співаючим тостом континенту» і «польської Імой Сумак»[1][2].
У лютому 2011 співачка заявила, що залишає сцену і тоді ж була удостоєна звання «Заслужений працівник культури Республіки Польща»[3]. Бенефіс з нагоди 50-річчя творчої діяльності Віолетти Віллас відбувся 14 лютого 2011 року, співачка була нагороджена медаллю міністра культури і національної спадщини Польщі Gloria Artis.
Легендарна польська співачка померла у віці 73 років у своєму будинку в Левіні Клодзській на південному заході Польщі.
Приватне життя
Віолетта Віллас була одружена двічі:
- за лейтенантом Борисом Ґосподареком (1954—1956; є син Кшиштоф)
- за бізнесменом і мільйонером Тедом Ковальчуком (січень 1988-грудень 1988)[4]
Віллас вийшла заміж за лейтенанта Бориса Ґосподарека в 16 років і народила йому сина Кшиштофа. Розлучення відбувся двома роками пізніше — у вересні 1956. Співачка зізналася, що ніколи не любила лейтенанта і вийшла за нього заміж тільки через тиск з боку своїх батьків[5].
У 1987 Віолетта Віллас познайомилася з бізнесменом і мільйонером Тедом Ковальчуком, заміж за якого вийшла 6 січня 1988 у Чикаго. Шлюб не протримався й року — у грудні співачка подала на розлучення. Вона давала багато інтерв'ю з цього приводу і в одному з них сказала: «Я зробила помилку, яку швидко усвідомила»[4].
Дискографія
Студійні альбоми
Компіляції
|
Сингли
Гнучкі платівки |
Виноски
- L'Humanite, 1966
- The Vista Press, 1967
- Violetta Villas otrzymała srebrną Glorię Artis (польською). Wprost24. 14 лютого 2011. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 6 грудня 2011.
- Ток-шоу Ibisekcja, 1999
- Ток-шоу Wideoteka Dorosłego Człowieka, 2004