Віра Зоріна

Віра Зоріна
Народилася 2 січня 1917(1917-01-02)[1][2][…]
Берлін, Німецька імперія
Померла 9 квітня 2003(2003-04-09)[2][3][…] (86 років)
Санта-Фе, США
·інсульт
Поховання Берлін
Країна  Норвегія
Діяльність акторка, хораографиня, артист балету, кіноакторка, авторка щоденника
Роки активності з 1928
У шлюбі з Джордж Баланчин і Goddard Liebersond
Діти Peter Liebersond
IMDb ID 0957936

Віра Зоріна (англ. Vera Zorina; уроджена Єва Бріґітта Хартвіґ, нім. Eva Brigitta Hartwig; 2 січня 1917 — 6 квітня 2003) — німецька і американська балерина, хореограф і актриса.

Біографія

Народилася в Берліні в сім'ї німця Фріца Гартвіґ і норвежки Абігайль Йоханне Вімпельман, які були професійними співаками. Своє дитинство вона провела в Норвегії в містах Тронгейм і Берген, а освіту здобула в одному з ліцеїв для дівчаток в Берліні. Після розлучення батьків, у віці шести років, почала займатися балетом. Займалася у російських педагогів Ольги Преображенської і Миколи Леґата[4]. У дванадцять років дебютувала на театральній сцені в постановці Макса Рейнгардта «Сон літньої ніч» (1929), два роки по тому з'явилася в його ж «Казках Гофмана». У 1933 році Антон Долін запропонував 16-річній танцівниці роль в п'єсі з балетними номерами «Балерина», що йшла в лондонському «Тейєті-театрі». Гартвіґ побачили на сцені Леонід М'ясін і полковник де Базіль, після чого запропонували їй приєднатися до трупи Російського балету Монте-Карло. За традицією того часу їй було запропоновано взяти собі «російське» сценічне ім'я — вибір припав на псевдонім Віра Зоріна, тому що лише його дівчина і змогла вимовити. Для рідних і друзів вона, проте, завжди залишалася Бриґіттою.

5 лютого 1937 року бере участь в лондонській прем'єрі мюзиклу «На кінчиках пальців», виконавши роль балерини Віри Барнової[5] (театр «Палас», партнер — Джек Вайтінґ, хореографія балетних номерів «Балет принцеси Зенобії» і «Вбивство на Десятій вулиці» — Джордж Баланчин). Хоча в бродвейській прем'єрі роком раніше головну роль виконувала Тамара Жева, для участі в екранізації мюзиклу була запрошена саме Зоріна. У 1938 році вона вийшла заміж за Джорджа Баланчина. У той же період кінопродюсер Семюел Голдвін запропонував їй контракт на зйомки в Голлівуд[6]. В результаті Зоріна з'явилася в семи музичних кінострічках, дебютувавши у фільмі «Безумства Голдвіна» (1938). У тому ж році в мюзиклі Роджерса і Харта «Я одружився на янголі» дебютувала на Бродвеї, де продовжувала успішні виступи до 1954 року.

У 1970-ті роки Зоріна була директором Норвезької національної опери. Пізніше вона займала пост радника в Лінкольн-центрі, робила оперні постановки в театрі Санта-Фе.

У 1986 році в світ вийшла її автобіографія Zorina[7].

Віра Зоріна померла від інсульту в квітні 2003 року в віці 86 років[8].

Особисте життя

У 1938 році Зоріна вийшла заміж за американського хореографа Джорджа Баланчина. Їх шлюб розпався в 1946 році. Відразу після розлучення вона вийшла заміж за керівника студії Columbia Records Ґоддарда Ліберсона; їх шлюб тривав до його смерті 1977 року. У подружжя було двоє синів — Джонатан і Пітер. 1991 року був укладений її третій, і останній, шлюб з клавесиністом Полом Вульфом.

Репертуар
Мюзикл
  • 5 лютого 1937 — Віри Барнова, «На кінчиках пальців» (партнер — Джек Вайтінґ, хореографія Джорджа Баланчина, театр «Палас», Лондон)
  • 1938 — «Я одружився на янголі» (Роджерс і Гарт, Бродвей)
  • 1940 — Марина ван Лінден, «Луізіанське придбання» (театр «Імперіал»)

Фільмографія
  • 1931 — Жаклін, Seine Freundin Annette
  • 1937 — епізод в травневому випуску телесеріалу «Театральний парад» (ймовірно, фрагмент мюзиклу «На кінчиках пальців»)
  • 1938 — Ольга Самара, «Безумства Голдвіна»
  • 1939 — Віра Барнова, «На кінчиках пальців»
  • 1940 — княгиня Таня Вронська, «Я була шукачкою пригод»
  • 1941 — Марина фон Мінден, «Луізіанське придбання»
  • 1942 — танцювальний номер That Old Black Magic, «Зірково-смугастий ритм»
  • 1944 — Ґлорія Венс, «Слідуючи за хлопцями»
  • 1946 — Мадлен Ласло, «Повернись, моє кохання»
  • 1985 — документальний фільм «Це — танець»

Примітки
  1. Merkedager: fødselsdager, stiftelsesdatoer, begivenheter — Осло: Biblioteksentralen, 1989. — ISBN 82-7022-061-2
  2. Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. Vera Zorina biodata at beinecke.library.yale. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 6 березня 2014.
  5. В более поздних постановках — Вера Баронова
  6. Vera Zorina obituary in The Independent
  7. Stage Name: Vera Zorina at streetswing.com
  8. Vera Zorina profile in the Norwegian American Hall of Fame

Література
  • Kisselgoff, Anna (12 квітня 2003). Obituary for Vera Zorina. The New York Times. (англ.)
  • Koegler, Horst (1982). The Concise Oxford Dictionary of Ballet. Oxford Paperback Reference. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.