Макс Райнгардт

Макс Райнгардт
Мах Reinhardt
Ім'я при народженні Макс Ґольдман (Goldmann)
Народився 9 вересня 1873(1873-09-09)
Баден, Австро-Угорщина
Помер 31 жовтня 1943(1943-10-31) (70 років)

·цереброваскулярні хвороби
Поховання Westchester Hills Cemeteryd
Громадянство  Австро-Угорщина Австрія
Діяльність театральний режисер, актор
Вчителі Emil Bürded
Відомі учні Луїза Райнер
Знання мов німецька[1]
Заклад «Німецький театр»
Театр в Йозефштадті
Роки активності 1892—1943
У шлюбі з Helene Thimigd
Діти Wolfgang Reinhardtd і Готфрід Райнгардт
IMDb ID 0718121

Макс Ра́йнгардт, власне ім'я Максиміліан Ґольдман (нім. Max Reinhardt; 9 вересня 1873, Баден, Австрія 31 жовтня 1943, Нью-Йорк, США) — австрійський і німецький режисер, актор і театральний діяч, один із реформаторів театрального мистецтва 20 століття.

Життєпис

Максиміліан Ґольдман (псевдонім Макс Райнгардт з'явився у 1890 році[2]) народився в Бадені біля Відня, в єврейській сім'ї. Його батько, фабрикант Вільгельм Ґольдман (1846—1911), походив зі Ступави; мати, Роза Венграф (1851—1924), була уродженкою Нікольсбурга. Дід був ортодоксальним євреєм.

У юнацькі роки Макс Ґольдман відвідував Бурґтеатр. Він мріяв стати актором, але батьки визначили його у фінансове відомство. Ділова кар'єра виявилася недовгою — влітку 1890 року сімнадцятилітній Ґольдман під псевдонімом «Макс Райнгардт» з'явився на сцені в ролі старця, і незабаром його прийняли до Віденської консерваторії, де він навчався в драматичних класах у відомого актора І. Левинського[2].

Театральна діяльність

Після закінчення театральної школи при Віденській консерваторії (1893 рік) працював у різних театрах Зальцбурга, Відня і Братислави. З 1895 року працює актором у трупі «Німецького театру» (англ. Deutsches Theater) у Берліні. На той момент театр очолював літературний критик і режисер Отто Брам. Він і залучив до трупи театру Рейнгардта. Добре злагоджений акторський ансамбль Брама дав Райнгардтові чудовий досвід роботи на сцені.

Самостійну режисерську діяльність Райнгард починає у 1901 році в Берліні, у заснованому ним артистичному кабаре «Шум і Дим». У 1902 році це кабаре отримало назву «Малий театр», там ставилися сатиричні пародії на сучасну драму і театр. Згодом він організовує більший театр у Берліні — «Новий театр», яким керував у 1903—1906 роках. Драматургія Нового театру була найрізноманітнішою, ставилися п'єси Шиллера, Лессінга, Шекспіра.

З 1905 року він стає режисером «Німецького театру» і очолює його до 1933 року з невеликими перервами, пов'язаними з першою світовою війною. З цієї миті починається другий період його режисерської діяльності. При Німецькому театрі Рейнгардт відкриває драматичну школу, основний акцент робить на акторську майстерність і сценічну мову.

У 1906 році залишає Новий театр і організовує як експериментальну сцену «Камерний театр» («Камершпіле»). Оскільки в Німецькому театрі Рейнгардт ставив в основному класичні п'єси, в Камерному театрі він переходить до сучасної драматургії.

У 1915—1919 роках паралельно з Камерним і Німецьким театрами керував берлінським театром «Фольксбюне», а у 1919—1920 роках театром «Гроссе шаушпільхауз». У 1924 році відкрив у Берліні театр «Комедія» і ставив вистави в «Театрі ам Курфюрстендамм»; керував у 1923—1937 віденським «Йозефштадттеатром», де його асистентом був українсько-єврейський письменник Сома Морґенштерн.

Рейнгардт завжди прагнув реформувати німецьке театральне мистецтво, виступаючи проти театральної рутини і натуралізму, поверхневої побутової правдоподібності. Його спектаклі відрізнялися винахідливістю і фантазією, віртуозним використанням декорацій, світлових і шумових ефектів, музики. Серед улюблених прийомів — сцена, що обертається, перенесення авансцени в зал для глядачів, відмова від рампи, що розділяє акторів і публіку.

Приділяв увагу психологічній розробці характерів, культурі сценічного мовлення і пластичної виразності гри актора, використав пантоміму, танець, акробатику[3].

У 1920 році організував перший Зальцбурзький фестиваль.

У 1932 р. Рейнгардта було висунуто кандидатом на Нобелівську премію, але через антисемітську кампанію протесту на чолі з Кнутом Гамсуном його кандидатуру було знято. У тому ж році Рейнгардт добровільно залишив пост директора Німецького театру у Берліні і поїхав до Австрії[4].

В еміграції

У 1938 році Рейнгардт був змушений емігрувати до Франції, згодом переїхав до США. В Голлівуді він організував театральну школу і зняв декілька фільмів на сюжети шекспірівських п'єс («Сон літньої ночі» та інші)[4].

Учнями і соратниками Рейнгардта у театрі були актори і режисери, що згодом прославилися у німецькому кіно Еміль Яннінгс, Пауль Вегенер, Вернер Краус, Ф. В. Мурнау, Ернст Любіч, Вільям Дітерле, Марлен Дітріх та інші[5].

Макс Рейнгардт помер 31 жовтня 1943 року у Нью-Йорку, переживши за декілька днів до цього інсульт з частковим паралічем.

Див. також

Джерела

  • Мокульский С.С. (ред.). Немецкий театр: Рейнгард // История западноевропейского театра. М. : Искусство, 1962. — Т. 5. — С. 552—602. (рос.)
  • Stefan, Paul. Max Reinhardt. Eines Künstlers Heimweg nach Wien. — Wien-Leipzig: Goldschmiedt-Verlag, 1923.
  • Рейнхардт Макс // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.) (рос.)

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Мусский И. А. 100 великих режиссеров. М. : Вече, 2006. — С. 17-18. — (100 великих) — ISBN 5-7838-1125-4.
  3. И. Я. Новодворская. Рейнгардт Макс // Большая советская энциклопедия. М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  4. Рейнхардт Макс // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  5. Зигфрид Кракауэр. Комментарии:Мир и война // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. М. : Искусство, 1977. — С. 285. — 10 000 прим.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.