Вітебське повстання

Вітебське повстання 1623 року — повстання православних городян Вітебська проти насадження уніатства. Головним безпосереднім результатом повстання стало вбивство уніатського (греко-католицького) архієпископа Йосафата Кунцевича.

Передісторія

Брестська унія 1596 року розділила християнське населення Великого Князівства Литовського на уніатів і «схизматиків». Одним із центрів опору унії стало Вітебське воєводство. Опозицію унії склали братські школи (у Вільні і Києві), в складі яких діяв Мелетій Смотрицький. Для насадження унії до Вітебського воєводства прибув полоцький архієпископ Йосафат Кунцевич. Він розпорядився закрити православні храми і монастирі, а також змусити православних парафіян до переходу в унію. Православним священикам заборонялося з'являтися [уточнити] в містах та їх околицях, порушникам цього розпорядження загрожувало тюремне ув'язнення. Так, зокрема, було заарештовано священника Ілію, який здійснював богослужіння в курені за містом. 1622 року стався інцидент з нападом розгніваних мешканців Вітебська під час церковної служби на уніатське духовенство на чолі з Кунцевичем, яке було побито. Заарештованих учасників нападу звільнили городяни після штурму міської ратуші. Після цього Йосафат Кунцевич посилив гоніння на православних.

Повстання
Йозеф Зімлер. Мученицька смерть Йосафата Кунцевича. 1861 рік

Вітебське повстання почалося 12 листопада 1623 року під керівництвом вітебця Степана Пасіора, полочанина Петра Васильовича, його сина Василя та інших. У повстанні брали участь також жителі Полоцька, Могильова, Орші, Вільно і сіл Вітебського воєводства. За сигналом дзвонів ратуші і православних храмів кілька тисяч православних вирушили до резиденції Кунцевича, де вбили його і, протягнувши тіло вулицями міста, скинули його в Західну Двіну. Разом з Кунцевичем було вбито ще кількох уніатських священиків, знищено архів архієпископа, розграбовано його майно.

На вимогу папи Урбана VIII, король польський і великий князь литовський Сигізмунд III направив до Вітебська збройні загони, які силою придушили повстання. На суді засуджено до смерті 120 осіб[1], з них страчено 19, зокрема два бургомістри (Наум Вовк і Семен Неша)[2]. 78 осіб разом зі Степаном Пасіором втекли і були засуджені заочно. Оскільки співучасниками повстання було оголошено всіх городян Вітебська, місто позбавили магдебурзького права і всіх інших привілеїв. Вітебську ратушу було зруйновано, також на місто накладено штраф 3079 злотих. Всі дзвони міста було перелито в один дзвін у пам'ять про Йосафата Кунцевича.

1643 року Урбан VIII визнав Кунцевича блаженним, а 1867 року Пій IX зарахував його до лику святих, проголосивши покровителем Русі і Польщі. В енцикліці Ecclesiam Dei Пій XI назвав Кунцевича «апостолом єднання».

1980 року на будівлі вітебської ратуші встановлено меморіальну дошку в пам'ять про повстанців[1]. Нині її демонтовано.

Див. також

Примітки
  1. Витебск: Энциклопедический справочник. / Гл. редактор И. П. Шамякин. — Мн.: БелСЭ им. П. Бровки, 1988. — С. 123—124. — 408 с. — 60 000 экз. — ISBN 5-85700-004-1
  2. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.4: Варанецкі — Гальфстрым / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 1997. — Т. 4. — С. 215. — 480 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0090-0

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.