Вічуга
Вічуга (рос. Вичуга) — місто в Івановській області Росії. Є центром Вічузького району. Населення станом на 2010 рік становило 37,8 тисяч жителів. Утворене 1925 року як робітниче місто.
місто Вічуга | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Вичу́га | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Івановська область | ||||
Код ЗКАТУ: | 24403000000 | ||||
Код ЗКТМО: | 24703000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1925 | ||||
Статус міста | 1925 | ||||
Населення | ▼ 37 828 | ||||
Площа | 30 км² | ||||
Густота населення | 1261 осіб/км² | ||||
Поштові індекси | 1553xx | ||||
Телефонний код | +7 49 354 | ||||
Географічні координати: | 57°12′00″ пн. ш. 41°55′00″ сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+4 | ||||
Влада | |||||
Вебсторінка | vichuga37.ru | ||||
Мапа | |||||
Вічуга Вічуга | |||||
|
Назва
Назву місто отримало від річки Вічуга правої притоки, Волги. У гідронімі виділяється давньо фіно-угорська основа «віч-» та формант від російської «-юга», «-уга» — «річка».[1]
Історія
Місто Вічуга було утворене відповідно до постанови Президії ВЦВК від 6 червня 1925 року шляхом об'єднання трьох великих фабричних сіл: Бонячки, Тезіно, Нова Гольчиха і 24-х прилеглих сіл і посадів. Проте населений пункт з назвою Вічуга вперше згадується в історичних документах ще в 1482 році.[2] Також Вічуга згадується у заповіті Великого царя Івана Васильовача Грозного у 1504 році, як волость.[3]
У 1932 році містом пройшов «хлібний бунт», у результаті якого було вбито декілька сотень робітників.[4]
Економіка
За роки Радянської влади Вічуга перетворилась на сучасне та індустріальне місто.[5]
Економіка міста представлена текстильною, машинобудівною промисловостями.[6]
Примітки
- Енциклопедії & Словники (рос.)
- Офіційний сайт міського округу Вічуга (рос.)
- Мир словарей — Коллекция словарей и энциклопедий[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- Ъ-Огонек Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
- Поисковая система — Задавай. РУ Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine. (рос.)
- Мир словарей — Коллекция словарей и энциклопедий[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
Джерела та література
- В. Г. Пирогов. «Очерки фабрик Костромской губернии» (Матеріал для статистики Костромської губернії). — випуск 6. (рос.)
- «Статистический сборник мин. путей сооб.». — випуск 26. (рос.)