Гаджа Орест Несторович

Орест Несторович Гаджа (псевдо.: «Кармелюк», «Палій», «Клим»; нар. 6 жовтня 1913, с.Карапчів, нині Вижницький район, Чернівецька область — пом. березень 1945, с.Розтоки, нині Вижницький район, Чернівецька область) — український віськовик, поручник УПА, сотенний 1-ї сотні Буковинського куреня УПА (лютий—березень 1945), військовий референт Буковинського обласного проводу ОУН (березень—травень 1944)[1].

Орест Гаджа
 Поручник
Сотенний 1-ї сотні Буковинського куреня УПА
Загальна інформація
Народження 6 жовтня 1913(1913-10-06)
с.Карапчів, нині Вижницький район, Чернівецька область
Смерть 1945(1945)
с.Розтоки, нині Вижницький район, Чернівецька область
Псевдо «Кармелюк», «Палій», «Клим»
Військова служба
Роки служби 1941 — березень 1945
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
 ОУНР
Формування УПА-Захід
Війни / битви Друга Світова війна
Українські визвольні змагання (1938—1950)
Командування
лютий — березень 1945 Сотенний 1-ї сотні Буковинського куреня УПА
літо 1944 — лютий 1945 Сотенний сотні куреня «Карпатський» ТВ-21 «Гуцульщина», ВО-4 «Говерла», УПА-Захід
травень — літо 1944 Працівник військової референтури Буковинського обласного проводу ОУН
березень — травень 1944 Військовий референт Буковинського обласного проводу ОУН
1943 — березень 1944 Працівник військової референтури Буковинського обласного проводу ОУН

Життєпис

Орест Гаджа народився 6 жовтня 1913 року в селі Карапчів на Буковині. Працював адвокатом. Член ОУН.

У 1941 році учасник похідної групи ОУН, з якою прийшов у Крим, де перебував у 1942-1943 роках. Повернувся на Буковину та був працівником військової референтури Буковинського обласного проводу ОУН. У березні—травні 1944 року Орест Гаджа військовий референт Буковинського обласного проводу ОУН[2].

Влітку перейшов на Косівщину, де був сотенним сотні куреня «Карпатський» ТВ-21 «Гуцульщина», Військової округи-4 «Говерла», групи УПА-Захід.

У лютому 1945 року переведений на Буковину. З лютого по березень 1945 року Орест Гаджа сотенний 1-ї сотні Буковинського куреня УПА.

Помер від тифу в селі Розтоки[3].

Див. також

Джерела
  • До питання функціонування відділів УПА на Чернівеччині (1944 – 1945) / Василь Ільницький // Східноєвропейський історичний вісник. — 2016. — Вип. 1. — С. 60-68.
  • Розгортання повстанської боротьби на Буковині у 1944 році / Володимир Мороз // Визвольний шлях. – 2001. – Кн. 8 (641). — серпень. – Річник 54. – С. 54–69

Примітки
  1. Літопис УПА. Нова серія. Том 27. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протокол и допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949-1956. Книга 3 / Упорядник: М. Романюк. — Київ-Торонто, 2017. — 735 с. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. C. Грушевського НАН України; Видавництво «Літопис УПА»; Галузевий державний архів Служби безпеки України
  2. Іван Фостій. Діяльність ОУН на Буковині у 1940-1941 рр.
  3. УПА-«Захід» і збройне підпілля ОУН у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу у 1942-1960 рр.: монографія / Нестор Мизак. — Чернівці: Прут, 2011. — 433 с. — За тебе, свята Україно; кн. 7. — ISBN 978-966-560-469-3

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.