Гадюка бірманська
Гадюка бірманська (Azemiops feae) — єдиний представник єдиного роду отруйних змій Бірманські гадюки родини Гадюкові. Інші назви «китайська гадюка», «гадюка-фея». Останню назву отримала на честь італійського зоолога Леонарда Фея. Одна з давніх й примітивних гадюк. Біологія ще не достатньо вивчена.
? Гадюка бірманська | ||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Гадюка бірманська | ||||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Azemiops feae Boulenger, 1888 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Опис
Загальна довжина сягає 80—93 см. Спостерігається статевий диморфізм — самці більші за самиць. Голова пласка, вкрита великими щитками, на тулубі є 17 поздовжніх рядків луски. Отруйні зуби порівняно короткі, подібні по довжині із зубами аспідових змій. Однак форма укороченою верхньощелепної кістки та її рухливість доводять спорідненість цієї змії з іншими гадюками.
Забарвлення складається зі світлих (помаранчевих, жовтих, білих) вузьких поперечних смуг на темно—коричневому тлі. Голова жовтого кольору з 2 поздовжніми смужками.
Спосіб життя
Полюбляє гірські ліси. Зустрічається на висоті 600 — 1500 м над рівнем моря. Активна вночі. Поживою є гризуни, земноводні, риба, іноді дрібні змії.
Це яйцекладна змія. Парування відбувається напочатку липня.
Джерела
- Preißler, D. 2004. Alles über Schlangen. Draco 5 (17): 4-21
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
- Огляд виду в «Каталозі життя»