Гадюка османська

Загальна довжина коливається від 80 см до 1,5 м. Голова вкрита дрібними щиточками й лусочками, тільки надочноямкові щитки великі. На сірувато—бурому тулубі помітний чіткий малюнок з великих помаранчевих або коричневих плям з темною облямівкою, які нерідко зливаються в широку хвилясту смугу уздовж хребта. Дві темні навскісні смужки на потилиці виділяються на світлішому тлі голови. Черево поцятковано дрібними чорнуватими плямами, а хвіст знизу жовтувато—помаранчевий.

Полюбляє гірську місцину, скелясті схили з розрідженої деревно—чагарникової або гірсько—степовою рослинністю. Зустрічається на висоті 1000—3000 м над рівнем моря. Харчується дрібними ссавцями, птахами, ящірками й комахами. Молоді особини харчуються головним чином сарановими. У квітні—травні вірменські гадюки залишають зимові притулку в щілинах скель. В цей час можна бачити їх великі скупчення біля зимівель.

Отрута досить небезпечна. Відомо чимало випадків загибелі худоби від укусу цієї гадюки, але серед людей смертельних випадків не відмічено.

Це яйцеживородна змія. Парування відбувається у травні. У серпні самиці народжують по 5—15 дитинчат завдовжки 20 см.

Мешкає у Греції, Туреччині, Вірменії, Азербайджані, північно-західному Ірані, Сирії. Іноді зустрічається у Лівані, Йорданії, Ізраїлі.

• Glandt, Dieter;Schlüpmann, Martin;Thiesmeier, Burkhard 1998. Herpetologische Beobachtungen in der Algarve, Südportugal. Zeitschrift für Feldherpetologie 5: 181 — 208
• Edelman, M. & Frank, R. 2007. Herpetologische waarnemingen op Lesbos (Griekenland). Lacerta 65 (1): 4-15
• Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
• Wolfgang Böhme, Petros Lymberakis, Varol Tok, Ismail H. Ugurtas, Murat Sevinç, Pierre-André Crochet, Yakup Kaska, Yusuf Kumlutaş, Aziz Avci, Nazan Üzüm, Can Yeniyurt, Ferdi Akarsu 2009. Montivipera xanthina. In: IUCN 2011