Газопереробний завод родовища Гечсаран

Газопереробний завод родовища Гечсаран – складова облаштуваня супергіганського нафтового родовища, розташованого у іранській провінції Кохґілує і Боєрахмед.

Гечсаран
Район розташування родовища

В 1990-му компанія Bandar Imam Petrochemical запустила піролізну установку, у комплексі з якою ввели фракціонатор зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ). Через кілька років пропускну здатність останнього суттєво збільшили, що відповідно вимагало подачі додаткової сировини. Одним з її джерел став газопереробний завод NGL-1200, запущений в дію у 2003 році на родовищі Гечсаран. Останнє було введене в експлуатацію ще у 1956-му[1], проте наявні в попутному газі значні обсяги гомологів метану тривалий час не монетизували. NGL-1200 має здатність приймати 7,3 млн м3 асоційованого газу на добу, після переробки якого отримують 28 тисяч барелів ЗВГ та 5,9 млн м3 «легкого» газу.

Суміш ЗВГ відправляють на фракціонатор у Бендер-Імамі, для чого потрібно було прокласти кілька нових ниток в іранській мережі ЗВГ-трубопроводів: довжиною 40 км та діаметром 250 мм до газопереробного заводу NGL-900 (розташоване західніше родовище Пазенан), довжиною 43 км та діаметром 200 мм від NGL-900 до ГПЗ NGL-1000 (так само на Пазенані) та довжиною 44 км і діаметром 300 мм від NGL-1000 до головного трубопроводу згаданої вище ЗВГ-системи. При цьому дві останні ділянки (після NGL-900) повинні також обслуговувати роботу газопереробного заводу NGL-1300, зведеного на родовищі Бібі-Хакіме.[2]

«Легкий» газ наразі закачується назад в родовище Гечсаран для підтримки пластового тиску (можливо відзначити, що з тією ж метою сюди надходить і ресурс з нещодавно згаданого ГПЗ NGL-900 на Пазенані). Втім, він ще містить суттєву частку гомологів метану, тому за існуючими планами повинен також використовуватись для живлення газопереробного заводу Бід-Боланд 2 (спорудження останнього посувалось із затримками, проте наразі є підстави очікувати його введення в експлуатацію у 2020 році).

Оскільки видобутий з Гечсарану газ містить значні об’єми сірководню та діоксиду вуглецю, завод NGL–1200 включає спеціальний блок, на якому за допомогою діетаноламіну абсорбують ці домішки. Далі підготований газ спрямовують на установку вилучення зріджених вуглеводневих газів, а отриману суміш ЗВГ піддають обробці з метою остаточного приведення вмісту сірководню до вимог фракціонатора в Бендер-Імамі.[3]

Примітки
  1. Crichton, C. P. (30 травня 1959). 18. The Geology and Development of the Gachsaran Field, Southwest Iran (англ.). OnePetro. Процитовано 19 січня 2021.
  2. Processing Iran moves to beef up downstream operations | Oil & Gas Journal. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 19 січня 2021.
  3. National Iranian South Oil Company. www.nisoc.ir. Процитовано 19 січня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.