Установка фракціонування Bender Imam Petrochemical

Установка фракціонування Bender Imam Petrochemical – складова розташованого у іранській провінції Хузестан нафтохімічного комплексу, котра забезпечує сировиною піролізне виробництво.

Бендер-Імам
Місце розташування установки

У другій половині 1960-х в Ірані узялись за утилізацію попутного газу, великі обсяги якого раніше просто спалювались, при цьому з нього почали вилучати зріджені вуглеводневі гази (ЗВГ). Первісно запустили кілька газопереробних заводів на родовищах Ага-Джарі, Марун та Ахваз, котрі вилучали лише фракцію С3+ (пропан та більш важкі гомологи метану). Втім, вже у 1971-му створили спільне підприємство з японськими інвесторами, котре мало задіяти також ресурси етану. За обраною технологічною схемою, на найбільшому в країні нафтовому родовищі Ахваз зводились ще два газопереробні заводи NGL-700 та NGL-800, вилучена якими суміш ЗВГ далі б постачалась до Бендер-Шахпуру (наразі Бендер-Імам-Хомейні). Тут мали звести фракціонатор, котрий би розділяв суміш на газовий бензин, бутан, пропан та етан, після чого частина трьох останніх продуктів споживалась би установкою парового крекінгу.

Станом на кінець 1970-х років складові проекту мали доволі високий ступінь готовності, проте Ісламська революція, а потім Ірано-іракська війна суттєво затримали його поступ. У підсумку перша черга фракціонатору в Бендер-Імамі почала роботу лише в 1990-му (друга черга стала до ладу в 1994-му). При цьому японські інвестори вийшли з проекту і він став одноосібною власністю державної Bender Imam Petrochemical Company (BIPC).

Первісно фракціонатор складався із двох установок NF-1 та NF-2, кожна з яких могла щодобово приймати 60 тисяч барелів ЗВГ. Хоча основну частину сировини постачали зазначені вище  NGL-700 та NGL-800, проте BIPC також отримувала суміш ЗВГ з цілого ряду інших майданчиків –  NGL-400 і NGL-600 (старі газопереробні заводи родовищ Марун і Ахваз, котрі могли вилучати лише фракцію С3+), NGL-1500 (введений у 1999-му на родовищі Карандж), NGL-1200 і NGL-1300 (запущені в 2003-му на родовищах Гечсаран і Бібі-Хакіме). Також розділенню піддають пропан-бутанову фракцію, котра є побічним продуктом ще однієї складової комплексу BIPC, де продукують ароматичні вуглеводні.

В 2005-му фракціонатор модернізували за рахунок установки вилучення етану, котра збільшила потужності по випуску цього газу з 394 до 569 тисяч тон на рік. Також тепер він міг щорічно продукувати 1088 тисяч тон пропану (до модернізації – 1040 тисяч тон),[1] 908 тисяч тон бутану та 768 тисяч тон газового бензину (фракція С5+). Одночасно суттєво наростили потужність піролізного виробництва BIPC,[2] крім того, в індустріальній зоні Бендер-Імам стала до ладу ще одна установка парового крекінгу компанії Amir Kabir, сировину для якої постачає фракціонатор BIPC. Що стосується сировини для самого фракціонатору, то потреба у ній зросла до 150 тисяч барелів на добу. Втім, за пару років по цьому на Ахвазі ввели в дію установку проект AMAK, котра провадить підготовку асоційованого газу із підвищеним вмістом сірководню та постачає очищений ресурс на NGL-700 та NGL-800.

У 2017-му в на майданчику стала до ладу ще одна установка фракціонування NF-3, здатна продукувати за рік 443 тисячі тон етану, 870 тисяч тон пропану, 688 тисяч тон бутану та 649 тисяч тон фракції С5+ (а також 35 тисяч тон паливного газу). Втім, вона не збільшила загальну потужність майданчику, а використовується як заміна старих установок.

Примітки

  1. BIPC development push will respond to competition. ICIS Explore (амер.). Процитовано 19 січня 2021.
  2. Tan, Clara. Iran's BIPC to double hdPE capacity in Bandar Imam. ICIS Explore (амер.). Процитовано 19 січня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.