Гайдамака Анатолій Васильович
Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939, Волосківці, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР) — український художник-монументаліст. Народний художник України, лауреат Державної премії ім. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України. Головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни»[1]. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України , Національної спілки художників України. Мешкає в Києві[1]. Член творчого об'єднання «Погляд».
| Анатолій Васильович Гайдамака | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
9 червня 1939 (82 роки) Волосківці, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Місце проживання |
Україна, Київ | ||
| Діяльність | художник | ||
| Відомий завдяки | художник, дизайнер | ||
| Alma mater | Московська державно-промислова академія імені С. Г. Строганова | ||
| Нагороди |
 Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня  | ||
| Премії |
| ||
| Звання |
| ||
Творчість
Анатолій Гайдамака спільно зі своєю дружиною Ларисою Міщенко декорував панно стіни Інституту теоретичної фізики. Є автором оформлення Державного історико-культурного заповідника на о. Хортиця (1977–1988), музеїв М. Островського у Шепетівці (1979), М. Коцюбинського в Чернігові (1982–1983), Т. Шевченка у Києві (1984–1987), літературного музею в Одесі (1984–1985), філії Центрального музею В. І. Леніна (1980-82; зараз — «Український дім»); художнього вирішення інтер'єрів банку «Україна» в м. Києві (1994), інтер'єрів адміністрації культурного центру «Росія» в Харбіні (1997, Китай), церкви Святої Трійці (1998–1999, Македонія), художнього оформлення Національного музею «Чорнобиль» у Києві (1994–1996). Створив живописний цикл «Розп'яття» (1988–1990), учасник проекту «Музей катастроф на водах» тощо.
Учасник українських та міжнародних виставок у Швеції, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині та ін.
Біографія
Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківці Менського району Чернігівської області.
Закінчив 1961 року Харківське художнє училище, 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище (фах «Монументально-декоративне мистецтво»).
Протягом 1967–1971 рр. працював художником-архітектором інституту «Київпроект». З 1995 — головний художник Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни».
З травня 2001 року — член Академії мистецтв України.
Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 рр. був позаштатним Радником Президента України.
Особисті відомості
Член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка. Член Народного Союзу «Наша Україна»[1].
Із 1971 року член Національної спілки художників України[2].
У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку).
Нагороди, відзнаки та звання
1989 року присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1980), Державної премії України ім. Т. Шевченка (1985)— в колективі, зокрема із Володимиром Баруленковим. Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1982), князя Ярослава Мудрого V ступеня (січень 2009 року). 1998 року присвоєно почесне звання «Народний художник України»[2]
Примітки
- Гайдамака Анатолій Васильович[недоступне посилання з квітня 2019] у базі газети «Сегодня»
- Гайдамака Анатолій Васильович[недоступне посилання з квітня 2019] у базі Національної спілки художників України
Джерела
- Н. О. Саєнко. Гайдамака Анатолій Васильович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Гайдамака Анатолій Васильович у базі «Політична Україна сьогодні»
- Гайдамака Анатолій Васильович у Оренбурзькій бібліографічній енциклопедії
- Гайдамака Анатолій Васильович у базі Інституту історії України Національної академії наук України
- Гайдамака Анатолій Васильович на сайті Національної академії мистецтв України
- Почесні громадяни Менського району