Гайдук Олег Васильович
Олег Васильович Гайдук (нар. 17 серпня 1965, Київ, Українська РСР) — український зв'язківець, державний службовець, підприємець. Голова Правління ВАТ «Укртелеком» (до 2003), голова Національної комісії регулювання зв'язку України (2005–2007), голова Ради з інформаційної та кібербезпеки України, утвореної Меморандумом РНБО, Мінцифри та Держспецзв'язку України. Почесний зв'язківець України. Має І ранг державного службовця. Заступник Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (з 30 грудня 2021).
Гайдук Олег Васильович | |
---|---|
Народився |
17 серпня 1965 (56 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | бізнесмен, політик, державний службовець |
Alma mater | Хімічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
Освіта
- Київський університет ім. Шевченка за спеціальністю хімія природних сполук (1982–1989)
- Національна академія зв'язку ім. Попова за спеціальністю телекомунікації (2003)
Навчався у Федеральному агентстві з надзвичайних ситуацій США за тематикою державного управління у надзвичайних ситуаціях (1994–1995)
Кар'єра
- 1983–1985 — строкова служба в армії СРСР.
- 1989–1992 — інженер Інституту колоїдної хімії та хімії води АН України.
- 1991–1994 — експерт, консультант Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи.
- 1992–1993 — провідний спеціаліст Мінчорнобиля України.
- 1993–1996 — головний спеціаліст, завідувач сектору, заступник завідувача Відділу Кабінету Міністрів України. Створював Урядову інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, брав участь у створенні Сейсмічної служби України, Страхового фонду документації України та МНС України.
- 1996–2000 — заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Створював систему зв'язку і управління у надзвичайних ситуаціях, інформаційно-аналітичний та кризовий центри МНС, брав участь у створенні оперативно-рятувальної служби Міністерства, був ініціатором участі України у міжнародних рятувальних операціях під егідою ООН та НАТО.
- 2000–2003 — заступник Генерального директора, Генеральний директор, Голова Правління ВАТ «Укртелеком».
- 2004 — Заступник Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України. Відповідав за інформаційно-аналітичне та наукове забезпечення діяльності міністерства, брав участь у розробленні і прийнятті багатьох законодавчих та підзаконних актів.
- 2005–2007 — Голова Національної комісії регулювання зв'язку України.
- 2008–2013 — займався консультуванням у галузі зв'язку, телекомунікацій та надзвичайних ситуацій, підприємництвом у сфері енергозбереження і енергоефективності.
- 2013–2014 Директор з інформатизації та аналізу НАЕК «Енергоатом».
- 2014–2016 займався консультуванням та підприємництвом у галузі телекомунікацій та програмного забезпечення.
- 2017–2018 Директор з новітніх технологій компанії МКМ Сервіс.
- з 2019 - директор компанії Трайбекс, оператора української захищеної операційної системи "Січ".
- з 2020 - старший викладач Кафедри інформаційних технологій та кібербезпеки Київського національного торговельно-економічного універсистету.
З 31 грудня 2021 року - заступник міністра оборони України Олексія Резнікова з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. Замінив на цій посаді Юлія Гере[1][2].
Громадська діяльність
- 2013–2014 - голова комісії «Конвергенція. Інтернет. Широкосмуговий доступ» та член президії Громадської ради при НКРЗІ;
- з 2015 — заступник Голови Комітету з електронних комунікацій ТПП України.
- з 2019 - заступник Голови Громадської ради Держспецзв'язку.
- з 2019 - перший заступник Голови Громадської спілки КіберКовчег.
- з 2020 - учасник Громадської ради Мінцифри.
- з 2021 - голова Ради з інформаційної та кібербезпеки України, утвореної Меморандумом РНБО, Мінцифри та Держспецзв'язку України
Різне
Автор ідеї та куратор видань українського посібника "Небезпечні речовини у природі, промисловості та побуті" видання "Друкарський дім Київська наукова книга", Київ, 1998 р. та підручника "Катастрофи та надзвичайні ситуації" друкарня "Форт", Харків, 1998 р.
Автор більше 70 наукових та інших публікацій з у галузі телекомунікацій, управління надзвичайними ситуаціями та хімії. Зокрема 11 з них на тему ультрафільтрації олігомерних комплексів, перенесення іонів Цезію-137 та інших металів у природних та агро-хімічних системах, до 2002 року займався науковою діяльністю у цій сфері.
Володіє українською, російською та англійською мовами.
Відзнаки
- Почесна грамота Верховної ради,
- відомчі та церковні нагороди,
- Почесний зв'язківець України
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про призначення Гайдука О. В. заступником Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 1 січня 2022.
- У Резнікова з'явився новий заступник: хто отримав посаду. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 січня 2022.
Посилання
- Електронна візитка: Гайдук Олег Васильович. oleg.carrd.co.
- Електронна візитка Engl: Гайдук Олег Васильович. oleg.crd.co.
- Довідка: Гайдук Олег Васильович. dovidka.com.ua.