Гайнц Гельміх

Гайнц Гельміх (нім. Heinz Hellmich; нар. 9 червня 1890, Карлсруе пом. 17 червня 1944, Канвіль-ла-Рок, Манш) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1941) вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1944, посмертно). Учасник Першої та Другої світових війн.

Гайнц Гельміх
Heinz Hellmich
Народження 9 червня 1890(1890-06-09)
Карлсруе, Велике герцогство Баден
Смерть 17 червня 1944(1944-06-17) (54 роки)
Канвіль-ла-Рок, Манш
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Приналежність  Райхсгеер
 Рейхсвер
 Вермахт
Вид збройних сил  Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19081944
Звання  Генерал-лейтенант
Формування 7-ма армія
Група армій «B»
Командування 23-тя піхотна дивізія
141-ша резервна дивізія
243-тя піхотна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія

Гайнц Гельміх народився 9 червня 1890 року в Карлсруе. 14 листопада 1908 року вступив до армії фанен-юнкер 136-го піхотного полку. У 1910 році він отримав звання офіцера. На початок Першої світової війни командир взводу у кулеметній роті свого полку. Вже 3 вересня 1914 року дістав поранення у бою та був госпіталізований. З січня до вересня 1915 року командир роти 136-го полку на Східному фронті. 23 вересня 1915 року захоплений у полон російськими військами. 26 лютого 1918 року втік з полону до Німеччини. У квітні 1918 року лейтенант Гельміх повернувся до строю німецької імперської армії, служив у штабі групи армій герцога Альбрехта Вюртемберзького. Потім служив у 15-му штурмовому батальйоні.

Після війни Гельміх залишився на службі у рейхсвері. Обіймав низку важливих посад у Генеральному штабі та командних посад у військах. У 1932 році був викладачем у Військовій академії. 1 жовтня 1937 року став офіцером з особливих завдань при головнокомандувачі армією і одночасно радником при розвідувальній авіації повітряних сил в Авіаційному рейхсміністерстві.

26 серпня 1939 року генерал-майор Гельміх став старшим оберквартирмейстером 7-ї армії, а з 25 жовтня 1939 року старшим оберквартирмейстером при штабі групи армій «B». 1 червня 1940 року призначений командиром 23-ї піхотної дивізії, якою командував до 17 січня 1942 року. Бився у Франції. 1 квітня 1942 року став командиром 141-ї резервної дивізії. 15 грудня 1942 року став інспектором східних військ при ОКХ.

10 січня 1944 року Гельміх отримав призначення командира 243-ї піхотної дивізії, що дислокувалася в Нормандії в окупованій Франції. Дивізія захищала західне узбережжя півострова Котантен. 6 червня 1944 року розпочалася операція «Оверлорд», вторгнення союзників у Нормандію. 17 червня 1944 року генерал Гельміх був убитий 20-міліметровими гарматними снарядами під час авіаційного нальоту союзників у французькому селищі Канвіль-ла-Рок.

2 вересня 1944 року посмертно нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

Див. також

Посилання

Література

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Strikt-Strikfeldt, Wilfried (1973). Against Stalin and Hitler: Memoirs of the Russian Liberation Movement, 1941—1945. New York, USA: The John Day Company. ISBN 0-381-98185-1.

Примітки

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.