Галицьке намісництво

Цісарсько-королівське Намісництво у Королівстві Галичини та Володимирії (відоміше, як Галицьке намісництво) — вищий орган виконавчої влади в Королівстві Галичини та Володимирії, частині Австрійської (потім Австро-Угорської) імперії.

Будинок Галицького намісництва. Сучасне фото (тепер Львівські обласна рада, ОДА)

Галицьке намісництво запроваджено в 1849 році, разом з 9 подібними намісництвами у 9 австрійських коронних краях. Очолював намісництво призначений імператором (цісаром) намісник (перед тим були губернатори). Майже всі галицькі намісники (11 з 17) були польськими магнатами, які проводили у Східній Галичині політику спольщення. Першим галицьким намісником був Аґенор Ромуальд Ґолуховський (займав цю посаду в 1849—1859, 1866—1868, 1871—1875 роках).

Територія Галицького намісництва поділялася на повіти, яких у Східній Галичині було 50. Повітами керували старости, що підлягали намісникові[1].

Апарат Галицького намісництва складався з департаментів, кількість яких протягом другої половини 19 століття коливалася від 8 до 17. На початку 20 століття їх кількість зросла, в 1908 році Галицьке намісництво налічувало 24, у 1912 — 37 департаментів.

При намісництвах існувало чимало інших різних установ, безпосередньо йому підлеглих, через які воно втілювало як акти центральних органів влади й управління, так і свої власні директиви.

Намісництво припинило свою діяльність 1 листопада 1918 у зв'язку з перемогою української національно-демократичної революції в Галичині. Останній намісник граф фон Гуйн офіційно передав владу Українській національній раді ЗУНР.

Див. також

Будинок Галицького намісництва.

Примітки

Становище західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії // Рибалка I.К. Історія України. Підручник для вузів. Частина 2. — К., Харкiв, 1997. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.

Джерела

Аркуша О. Г. Галицьке намісництво // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 31. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Кульчицький В. С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині XIX — на початку XX ст.). — Львів, 1965.
Мудрий М. Галицькі намісники в системі українсько-польських взаємин (1849—1914) // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 1998. — Вип. 33.
Попередники намісника Коритовського // Дїло. — 1913. — 28 травня.
Галицьке намісництво // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
Grodziski S. Zarys ustroju politycznego Galicji // Galicja i jej dziedzictwo. — Rzeszów, 1994. — T. 1. (пол.)
Grzybowski K. Galicja 1848—1914. Historia ustroju politycznego na tle historii ustroju Austrii. — Kraków—Wrocław—Warszawa, 1959. (пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Становище західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії // Рибалка I.К. Історія України. Підручник для вузів. Частина 2. — К., Харкiв, 1997. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.