Гандрій Зейлер
Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804, Зальценфорст — 15 жовтня 1872, Лоза) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів».[3][4]
Гандрій Зейлер | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
1 лютого 1804[1][2] Salzenforstd, Бауцен, Німеччина | |||
Помер |
15 жовтня 1872[1][2] (68 років) Лоза, Баутцен, Саксонія | |||
Поховання |
| |||
Країна | Королівство Саксонія | |||
Діяльність | поет, письменник | |||
Мова творів | верхньолужицька і Лужицькі мови | |||
Членство | Wendische Predigergesellschaft zu Leipzigd і Матиця серболужицька | |||
| ||||
Гандрій Зейлер у Вікісховищі |
Примітки
- Discogs — 2000.
- Енциклопедія Брокгауз
- Поезія лужициьких сербів. Антологія. Київ 1971.
- http://brutalangels.org/?action=article_page&id=95%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.