Ганжа Петро Олександрович

Ганжа́ Петро́ Олекса́ндрович (нар. 15 липня 1939(19390715), Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — український кераміст, художник декоративно-ужиткового і монументального мистецтва, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України (НСХУ) з 1970 року. Секретар НСХУ (1992­–2001).

Ганжа Петро Олександрович

Народження 15 липня 1939(1939-07-15) (82 роки)
Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР →  Україна
Навчання Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльність художник
Напрямок гончарство, декоративно-ужиткове і монументальне мистецтво
 Ганжа Петро Олександрович у Вікісховищі
Ковані композиції Петра Ганжі на станції метро «Оболонь» у Києві
Керамічні панно Петра Ганжі та Наталії Чернової на станціях метро «Київська» та «Студентська» в Харкові
Картини «Воїн АТО Убийлихо»
(2014, 2017)

Біографія

Народився 15 липня 1939(19390715) року в селі Жорнищі Іллінецького району Вінницької області, нині Україна. Батька художника, Олександра Ганжу, знали не лише в рідному селі, а й далеко за його межами як майстра-гончара, чиї горщики-куманці глечики-скульптурки використовували не лише вибагливі господині для домашнього вжитку, а й прикрашали музейні колекції глиняних виробів. Молодший брат, Степан — заслужений майстер народної творчості України, майстер килимарства[1][2].

Своїми творчими здібностями Петро Ганжа протоптав власну стежку в образотворчому мистецтві, ставши відомим художником-керамістом в Україні. В юності Петро Ганжа розписав церкву в рідному селі. Живописні твори він представляв 1962 року при вступі до художнього інституту. Навчаючись у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, він сформував у собі розуміння значимості народного мистецтва, створивши дипломну роботу у вигляді серії фаянсових тарелів. Провідна тема його мальовок — український фольклор. Своїми мистецькими здібностями Ганжа привернув увагу провідних професорів інституту — Романа Сельського, Дмитра Крвавича, Володимира Овсійчука. Окрім фаянсових та порцелянових тарелів, художник приблизно з 1969 року почав виготовляти скульптури у вигляді чоловіка, який курить люльку.

Закінчивши 1968 року інститут, Петро невдовзі приїхав до Опішні і в 1969–1973 роках працював головним художником місцевого керамічного виробництва, розгорнувши організаторську роботу на зміцнення підприємства і, найголовніше, сприяв підвищенню мистецького рівня продукції. Саме в цей час в Опішні працювали відомі майстри-гончарі такі, як Олександра Селюченко, Іван Білик, Василь Омеляненко, Михайло Китриш, Гаврило та Явдоха Пошивайли та інші. Творчість народних майстрів гончарства збудила в душі Петра ще більше бажання до створення нових виробів. Виліплені майстром твори начебто підсвідоме проникнення в минуле, що відображає спорідненість з трипільською і скіфською культурами. Саме цей образ здебільшого створював майстер і в Жорнищах, і в Опішні, і в Києві.

З 1976 року Ганжа очолив відділ художніх промислів у Музеї народної архітектури та побуту України в Києві. 1987 року його обрали головою комісії декоративно-прикладного і народного мистецтва Спілки художників України.

Петро Ганжа — автор кованих композицій «Театральна Україна» на станції метро «Оболонь» у Києві (1980). Фаянсові панно, створені Петром Ганжою разом з дружиною Наталією Черновою, прикрашають інтер'єри підземних залів станцій метро «Київська» та «Студентська» в Харкові.

Нині митець створює живописні полотна. Майстерня художника розташована в Києво-Печерській лаврі. Ганжа — художник, який написав найбільше портретів української діаспори ХХ–ХХI ст.

Основні твори: цикл тарілок за мотивами українських народних пісень (1968), гобелен «Похід козаків» (1995), «Портрет А. Штепи» (1998), «Портрет Вiльямса Моргана» (2005), «Портрет бандуристки з США — Оксани Родак» (2001), «Портрет Петра Муравського» (2003), «Портрет доньки шейха»(2002), «Портрет Марiї Сметанської» (1998), «Портрет Алекса Мiлянич» (2010), «Портрет Зенон Завада — iноземний кореспондент», «Воїн АТО Убийлихо» (2014).

Його вироби зберігаються у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні, картини знаходяться в приватних колекціях у Канаді й США.

Петро Ганжа — автор книги «Таємниці українського рукомесла», що вийшла друком 1996 року в київському видавництві «Мистецтво» накладом 2500 примірників. Ілюстроване видання знайомить читачів з багатовіковим надбанням українських народних майстрів, розвитком і сучасним станом українських народних промислів та з особливостями художніх ремесел.

  • Картина «Біла-біла зимонька водить коляду».
    Автори Петро Ганжа і Наталія Чернова, 2003 рік

Виставкова діяльність

Перша персональна виставка картин Петра Ганжі «Під сяйвом Лаври» відбулася в Києві 2014 року[3].

«Чудове українське мистецтво Петра Ганжі треба відкривати світові» — це запис у книзі відгуків мистецтвознавця Алли Ревенко (персональна виставка художника «Під сяйвом Лаври» 2014 р.).

У серпні 2015 року в Харкові в творчому клубі «Вітальня на Дворянській» і в січні 2016 року в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві пройшли виставки під гаслом «Твої таланти, Україно», де експонувалися твори мистецької династії Чернова та Ганжі.

Друковані видання

Примітки
  1. Козацькі килими Степана Ганжі (початок) // Сайт ВГО «Українське реєстрове козацтво». Архівовано з першоджерела 24 травня 2017.
  2. Козацькі килими Степана Ганжі (закінчення) // Сайт ВГО «Українське реєстрове козацтво». Архівовано з першоджерела 24 травня 2017.
  3. Виставка живопису «Пiд сяйвом Лаври» Петра Ганжи. Київ. Галерея «Митець». 1–10 липня 2014 року.

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.