Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному

Зовнішні відеофайли
	Музей гончарства в Опішному з висоти пташиного польоту на YouTube

Національний музей-заповідник українського гончарства
	49°58′25″ пн. ш. 34°36′48″ сх. д.
Тип	музей
Країна	Україна
Розташування	Полтавська область смт. Опішня, вул. Партизанська, 102
Засновано	11 березня 1986
Фонд	понад 50 тис. од.[1]
Директор	Пошивайло Олесь Миколайович
Сайт	Офіційний сайт
	Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному (Україна)
	Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному у Вікісховищі

Націона́льний музе́й-запові́дник украї́нського гонча́рства[2] — науково-дослідний і культурно-освітній заклад, метою якого є збереження й популяризація гончарської спадщини України

Історія

11 березня 1986 року в Опішному, за дорученням Ради Міністрів України, засновано Музей гончарства. Через три роки (03.11.1989) прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства — етно-мистецтвознавчого науково-дослідницького і культурно-освітнього закладу, національної гончарської скарбниці України. 2001 року Музею-заповіднику надано статус національного. З 2016 року — член Національного комітету міжнародної Ради музеїв «ІСОМ». Нині заклад постає Всеукраїнським центром дослідження, збереження й популяризації гончарської спадщини України.

Музей-заповідник володіє найбільшою в Україні колекцією творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів (близько 55000). У ній представлено творчі досягнення мистців усіх історико-етнографічних регіонів України, провідних національних шкіл художньої кераміки. Не мають аналогів у країні та за її межами й музейна Національна галерея монументальної та садово-паркової глиняної скульптури, Галерея символічних панно провідних художників-керамістів і гончарів України та інших країн.

Діяльність

Діяльність Музею-заповідника спрямована на збирання польових матеріалів, формування колекцій, наукове вивчення та популяризацію українського гончарства.

Нині це — багатоструктурний науково-просвітницький центр, у складі якого функціонують: Національний архів українського гончарства, Гончарська книгозбірня України, Аудіовізуальна студія українського гончарства, видавництво «Українське Народознавство», Меморіальний музей-садиба славетної гончарки Олександри Селюченко, Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів, Меморіальний музей-садиба Леоніда Сморжа, Музей мистецької родини Кричевських, Центр популяризації гончарської спадщини України.

В Опішному сформувався чисельний науковий колектив (12 кандидатів та 2 доктори наук), інтелектуальний потенціал якого в сфері дослідження гончарства не має рівних в Україні. Музей-заповідник підтримує творчі й наукові зв'язки з найбільшими керамічними музеями США, Франції, Великої Британії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Німеччини, Бельгії, Італії, Швейцарії та інших країн, Міжнародною академією кераміки в Женеві, Європейським центром світової кераміки в Гертогенбосі тощо. Він виступив ініціатором створення Міжнародної асоціації музеїв кераміки.

Національний музей-заповідник українського гончарства є організатором національних симпозіумів гончарства, інтерсимпозіумів кераміки, міжнародних гончарських фестивалів, національних конкурсів художньої кераміки, всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій з проблематики гончарства, кераміки. 2017 року вперше в нашій державі Музей-заповідник започаткував проведення Українського БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського — національної мистецької події в галузі художньої кераміки, яка надалі відбуватиметься що два роки в статусі міжнародного.

Музей гончарства в Опішному — це єдиний у світовій науковій практиці музейний заклад, у структурі якого було створено:

– загальноосвітній мистецький навчальний заклад — Колегіум мистецтв у Опішному (1997). 2004 року він набув прав юридичної особи і статусу Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» з підпорядкуванням Міністерству культури України.

– академічну науково-дослідну установу — Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України. За короткий проміжок часу він став провідним у галузі керамології, ствердивши пріоритетні позиції України в розвитку цієї новітньої наукової дисципліни. З вересня 2002 року установа набула прав юридичної особи з підпорядкуванням Національній академії наук України.

Структура

Національний архів українського гончарства — займається пошуком та збереженням писемних документів, пов'язаних з історією гончарства.
Гончарська книгозбірня України — спеціалізована бібліотека з проблем українського та світового гончарства.
Науково-пошуковий відділ аудіовізульних джерел — створює фото- та відеоматеріали виробничих процесів, пов'язаних з гончарством, звичаїв та обрядів гончарів.
Центр спеціальних методів дослідження кераміки — проводить палеоетнографічні та фізико-хімічні аналізи кераміки.
Меморіальний музей-садиба гончарівни Олександри Селюченко
Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа
Музей мистецької родини Кричевських
Видавництво «Українське Народознавство»
Центр популяризації гончарської спадщини — Мистецька галерея, в якій експонуються художні керамологічні виставки, у тому числі твори провідних гончарів і художників-керамістів України.
Центр досліджень українського гончарства — займається проведенням керамологічних експедицій до всіх регіонів України з метою вивчення гончарства, збирання творів кераміки та інших видів декоративно-прикладного мистецтва, здійснює археологічні розкопки.

Галерея

Експонати Національної галереї української монументальної скульптури:

Див. також

Виноски

Указ Президента України «Про надання Державному музею-заповіднику українського гончарства статусу національного». Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 18 серпня 2013.

Джерела та література

О. М. Пошивайло. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 313. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Посилання

Підрозділи музею

Соціальні мережі

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному у соціальній мережі «Facebook»
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному у соціальній мережі Вконтакте
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному у соціальній мережі Twitter
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному у соціальній мережі Instagram

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[указ-2] Указ Президента України «Про надання Державному музею-заповіднику українського гончарства статусу національного». Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 18 серпня 2013.